Пересопниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Пересопниця
Пам'ятник Михайлу Василієвичу і Григорію.
Пам'ятник Михайлу Василієвичу і Григорію.
Країна Україна Україна
Область Рівненська область Рівненська область
Район/міськрада Рівненський
Рада Верхівська сільська рада
Код КОАТУУ 5624682707
Основні дані
Населення 139
Площа 0,42 км²
Густота населення 330,95 осіб/км²
Поштовий індекс 35337
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°40′07″ пн. ш. 25°59′35″ сх. д. / 50.66861° пн. ш. 25.99306° сх. д. / 50.66861; 25.99306Координати: 50°40′07″ пн. ш. 25°59′35″ сх. д. / 50.66861° пн. ш. 25.99306° сх. д. / 50.66861; 25.99306
Середня висота
над рівнем моря
183 м
Відстань до обласного центру 34 км
Місцева влада
Адреса ради 35336, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Верхівськ, вул. Шевченка,59 , тел. 27-53-01
Карта
Пересопниця (Україна)
Пересопниця
Пересопниця
Пересопниця (Рівненська область)
Пересопниця
Пересопниця

Пересо́пниця — село Рівненського району Рівненської області на берегах річки Стубли, притоці Горині.

В XI-XIII століттях одне з двох головних міст Погорини.

29 серпня 1561 року в Пересопницькому монастирі Різдва Пресвятої Богородиці завершено праці над створенням національного символу українців — Пересопницького Євангелія.

Історія[ред.ред. код]

Кам'яні надмогильні плити на місці поховання XII–XIII століть в урочищі Пастівник

Вперше в літописних списках згадується під 1149 роком як одне з важливих міст Київської Русі. Лише в Київському та Галицько-Волинському літописах про неї згадують 18 разів.

У 11491246 роках тут правили князі з роду Рюриковичів: В'ячеслав Володимирович, Гліб, Мстислав і Андрій (сини Юрія Долгорукого), Ізяслав Мстиславович, Володимир Андрійович, Володимир Мстиславович, Мстислав Ярославович (Німий), Василько Романович.

Пересопницьке князівство повністю було зруйноване монголами.

Дружина князя Чорторийського Михайла Васильовича Марія — донька луцького старости Немирі Резановича — отримала від короля 4 вересня 1504 року грамоту на монастир в Пересопниці.[1]

Князь Юрій Іванович Чорторийський — луцький староста — в 1595 році подарував руським монахам на утримування шпиталю для вбогих село Пересопницю та кілька інших.[2]

Пересопницький монастир Різдва Пресвятої Богородиці. Макет

З православним монастирем у Пересопниці пов'язана історія створення Пересопницького Євангелія. У 1561 році тут завершено переклад, переписування і оздоблення книги. Це був перший відомий такий переклад Святого Письма з церковнословянської на тодішню письмову староукраїнську мову. Пересопницьке Євангеліє переписали на 482 пергаментних аркушах і по-мистецьки оздобили малюнками (зображеннями 4 євангелістів), заставками та рослинним орнаментом.

Нині Пересопницьке Євангеліє зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. Саме на ньому складають присягу на вірність Україні її Президенти.

У травні 1989 року з ініціативи письменника Євгена Шморгуна у селі відкрито пам'ятний знак Пересопницькому Євангелію. Тепер щороку 22 травня (день перепоховання Т. Шевченка в Україні) у Пересопниці проводять обласне свято української мови, культури та духовності.

29 серпня 2011 році у Пересопниці відбулося всеукраїнське святкування 450-річчя Пересопницького Євангелія. Відкрито Культурно-археологічний комплекс «Пересопниця» (музей-пантеон (три яруси з оглядовими майданчиками, автор проекту — архітектор Віктор Ковальчук)[3][4].

Список пересопницьких князів[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Городище літописного міста Пересопниця (XI-ХІІІ ст.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Stefan M. Kuczyński. Czartoryski Michał Wasylewicz, książę, h. Pogoń litewska (zm. przed r. 1489) / Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1937.— t. IV/1, zeszyt 16.— 480 s.— S. 287 (пол.)
  2. E.Latacz. Czartoryski Jerzy (ur. ok. 1560 †1626) // Polski Słownik Biograficzny: Kraków, 1937.— t. IV/1, zeszyt 16.— 480 s. (пол.) S. 277
  3. Тризуб, свічка та розкрита книга // Україна молода, № 38-39, 11.03.2011
  4. На Рівненщині урочисто відкрили культурно-археологічний центр «Пересопниця»

Вибрана бібліографія[ред.ред. код]

  • Максимович М. Воспоминания о городах Пересопнице и Дубровице // Киевлянин. — К., 1840. — Т. 1. (рос.)
  • Сендульский А. Село Пересопница Ровенского уезда // Волынские епархиальные ведомости. — 1880. — № 11. (рос.)
  • Ауліх В. До питання про місцезнаходження літописної Пересопниці // Середні віки на Україні. — 1971.
  • Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник. — Вінніпег, 1986. — Т. 2.: Від найдавніших часів до 1914 року.
  • Шолом'янцев-Терський В., Терський С. Про локалізацію княжої церкви у Пересопниці // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. — Львів, 1993.
  • Терський С. Пересопницька волость // Родовід. — 1994. — № 7.
  • Пересопницьке Євангеліє 1556–1561: Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик . — К., 2001.
  • Терський С. Пересопниця. Краєзнавчий нарис. — Рівне, 2003.
  • Прищепа Б. Дослідження Пересопниці // Археологічні дослідження в Україні 2003–2004 років. — Запоріжжя, 2005.

Посилання[ред.ред. код]