Перець (журнал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Перець
Perets logo.jpg
Тематика сатира, гумор
Періодичність виходу місячно
Мова українська
Адреса редакції 03047, Київ-47, проспект Перемоги, 50, Україна
Головний редактор Михайло Прудник
Видавець (країна) Україна
Рік заснування: 1927
Наклад 13 310 (1986 - 3,3 млн прим.) примірників
Початкова ціна 5.47 грн. на 1 міс.
Передплатний індекс (Укрпошта) 74393

«Перець» — український сатирично-гумористичний ілюстрований журнал.

Один з двох найпопулярніших гумористичних журналів СРСР (разом із московським «Крокодилом»; на початку 1986 р. тираж «Перця» становив 3,3 млн прим., «Крокодила» — 5 млн прим.).[1]

«Червоний Перець»[ред.ред. код]

Журнал започаткований як двотижневик під назвою «Червоний Перець», виходив російською мовою у 19271934 рр. у Харкові як додаток до «Вістей ВУЦВК», редактор — Василь Чечвявський. Наклад — 27 150 прим.[1]

Головні співробітники: Остап Вишня, Юрій Вухналь (Іван Ковтун), Юхим Ґедзь (Олекса Савицький), Антоша Ко (А.Гак), Б.Сіманців, К.Котко (М.Любченко) та інші.

Ілюстратори: О.Хвостенко-Хвостов, О.Довженко, А.Петрицький, К. Агніт, О. Козюренко, Л. Каплан та інші.

Велику популярність журналу забезпечив Остап Вишня, який у слобожанців, на думку деяких літературознавців, був найулюбленішим письменником після Тараса Шевченка.

Крім політичної сатири (завжди з радянських офіційних позицій), «Червоний Перець» присвячував увагу боротьбі зі спекуляцією, безпорадністю адміністрації, бюрократизмом тощо, також побутовим справам.

У «Червоному Перці» була спеціальна рубрика для скарг читачів. Як, наприклад, скарга на завідуючого Куп'янським «Книгкульторгом», який у навантаження до карбованцевого блокнота продавав грифельну дошку по 6 карбованців за штуку. Автори, що друкувалися в «Перці» критикували «окремі недоліки» радянської дійсності досить гостро.

За це часто колективу журналу й перепадало, до прикладу, 28 вересня 1929 Політбюро ЦК КП(б)У ухвалено конфіскацію числа 15 журналу «Червоний перець» і оголосити в пресі постанову «з різкою політичною кваліфікацією карикатур, вміщених у журналі». Зміст характеризувався як «пасквіль, скерований проти творчої роботи, що її веде партія та робітничий клас, будуючи соціалістичну Україну». 20 жовтня 1929 постанова ЦК КП(б)У засудила № 15 журналу «Червоний Перець»; ухвалено переглянути весь склад редколегії журналу.

Від 1933 року в редакції «Червоного Перця» почалися арешти. Владі не подобалася критика в журналі. Членів редакції обвинуватили в тероризмі й у підготовці замаху на керівників КП(б)У та один по одному заарештували. Внаслідок репресій «Червоний Перець» перестав виходити.

«Перець» після 1941 року[ред.ред. код]

Обкладинка журналу, № 10, 1963 р.

Поновлений 1941 під назвою «Перець», виходив у Києві — перший номер вийшов 14 травня[2].

У часі гонінь на інтелігенцію в вересні 1946 року радянська преса зарясніла звинуваченнями «літературних покидьків отруїти свідомість нашої молоді, завдати шкоди справі ідейного виховання радянського народу» (Благородні завдання радянської літератури // Літературна газета.) 27 вересня перепало й перчанам — ЦК КП(б)У виступив із критикою українського сатиричного журналу.

4 жовтня 1946 — постанова ЦК КП(б)У "Про журнал сатири та гумору «Перець». "…незадовільне ведення журналу… втративши політичну цілеспрямованість, редакція журналу стала на неправильний шлях, надаючи місце на сторінках журналу ідеологічно шкідливим писанням і «пошлим вправам низькопробних гумористів» (П.Лубенському, Ю.Дольду, І.Ляпіну, М.Куценку). Карикатури «перекручували дійсність», змальовуючи радянських людей «дурними та злими обивателями». ЦК КП(б)У зобов'язав "…викривати «українсько-німецьких націоналістів», боротись з «проявами всякого роду ідеологічних перекручень» у висвітленні питань історії, літератури та мистецтва. ЦК КП(б)У увільнив т. Карпова від обов'язків редактора журналу «Перець» і затвердив на цій посаді Ф.Маківчука.

У повоєнні часи став одним із найпопулярніших видань в Україні та за її межами. Стоячи на прорадянських позиціях щодо зовнішньої політики, журнал критикував вади суспільства: пияцтво, бюрократію тощо. В ці часи у колективі працювали Гливенко Володимир Леонтійович, Арутюнянц Анатолій Саркісович.

На початку 1986 р. наклад «Перця» становив 3,3 млн прим. (для порівняння — тогочасний наклад московського «Крокодила» — 5 млн прим.). У 1970-1980-х рр. у касу ЦК Компартії України від продажу «Перця» щомісяця надходило 12 млн крб.[1]

Тепер журнал в основному розповсюджується за передплатою.

Тираж — близько 10 тисяч примірників у місяць.

Головні редактори[ред.ред. код]

2013[ред.ред. код]

У вересні 2013 року з'явилися дані про те, що журнал з історією в 92 роки припиняє своє існування у грудні 2013 — через брак фінансування[3].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Комедія Це незавершена стаття про гумор, комедію або сатиру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Журнал Це незавершена стаття про журнали.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.