Перечин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перечин
Perech s.png Перечин пр.png
Герб Перечина Прапор Перечина
Вулиця Перечина
Вулиця Перечина
Перечин
Розташування міста Перечин
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Закарпатська область
Район/міськрада Перечинський район
Рада Перечинська міська рада
Код КОАТУУ 2123210100
Засноване XIV ст. Вперше згадується в 1399 році.
Статус міста з 4 березня 2004 року
Населення 6705 (01.01.2011)[1]
Площа 7,45 км²
Поштові індекси 89200—89202
Телефонний код +380-3145
Координати 48°44′25″ пн. ш. 22°28′22″ сх. д. / 48.74028° пн. ш. 22.47278° сх. д. / 48.74028; 22.47278Координати: 48°44′25″ пн. ш. 22°28′22″ сх. д. / 48.74028° пн. ш. 22.47278° сх. д. / 48.74028; 22.47278
Висота над рівнем моря 149 м
Водойма Уж
Відстань
Найближча залізнична станція Перечин
До обл./респ. центру
 - залізницею 21 км
 - автошляхами 21,7 км
Міська влада
Адреса 89200, Закарпатська обл., Перечинський р-н, м. Перечин, пл. Народна, 16
Веб-сторінка Перечинська міськрада
Міський голова Гуранич Мирослава Іванівна

Перечи́н (російською Перечин, угорською Perecseny, чеською Perečín, словацькою Perečany) — місто в Україні, центр Перечинського району Закарпатської області. Залізнична станція на лінії Ужгород—Самбір. Розташоване на річці Уж. Засноване у XIV столітті. Уперше згадується в 1427 році. Статус міста з 2004 року (постанова Верховної Ради України № 1592-IV від 4.03.2004 року).

Місто складається з 41 вулиці, 2 площі, 6 провулків. Населення 6700 чоловік, що проживають на території 7,45 км². Це в основному українці, крім них ще проживають росіяни, словаки, угорці, німці, італійці, цигани та інші національності і народності.

В районному центрі зосереджено основну інфраструктуру Перечинщини. Тут діють понад півтора десятка підприємств, філії 5 банків, 2 кредитні спілки, розвинена торговельна мережа, ряд закладів побутового обслуговування населення.

Назва міста[ред.ред. код]

Недалеко від центру міста в ріку Уж вливається Тур'я — річка, що вінчає Турянську долину. За однією із версій, можливо, саме перетин цих двох гірських водних артерій і послужив основою для походження назви міста.

Але існують ще й інші думки щодо її походження. Зокрема, від прізвища землевласника — магната Переча. Дехто вважає, що від слова «перечити»(вирішувати спірні питання між мешканцями сусідніх сіл), або ж від слова «перечиняти»(заново переробляти). Є ще одна оригінальна версія: здавна село поділяли на дві частини — «верхній кінець» та «нижній кінець». Саме нижню частину іменували прашницею, тобто висушеним болотом, яке при пересуванні по ньому значної кількості людей чи худоби здіймало велику, далеко видиму куряву. Отож дозорцям Невицького замку прашниця «перич» (спочатку) давала сигнал про наближення можливої небезпеки. Якби там не було, але ймення села явно слов'янського походження, а кожна з версій має право на самостійне існування.

Історія[ред.ред. код]

Задокументована історія Перечина починається ХІІІ ст. Вперше в 1399 році Перечин згадується як населений пункт, що входить до складу Ужгородської домінії Другетів.

В XVI–XVII ст. ст. Перечин у складі Ужанської жупи входив до Імперії Габсбургів. У другій половині XIX ст. містечко, як і все історичне Закарпаття, входило до складу Австро-Угорщини; на початку XX ст. стало центром Перечинського округу (повіту) у складі Ужанської жупи. З 1919 р. по 1939-й — у складі Чехословаччини. Протягом 1939–1944 р.р. перебувало під окупаційним режимом фашистської Угорщини. Від жовтня 1944 р. по червень 1945-го — у складі державного утворення Закарпатська Україна. Надалі Перечин, як і всі закарпатські землі, аж до 1991 р. входив до Української РСР у складі СРСР. З 1991 р. — у складі Закарпатської області в незалежній Українській державі.

Впродовж XIX ст. поселення користувалося гербом: поле герба розколене; у верхній частині — мурована церква, обсаджена з боків деревами; у нижній частині — селянин, що випалює в печі вапно. Герб фігурує на печатках, датованих 1823 і 1877 рр.

Персоналії[ред.ред. код]

Клімат. Рельєф[ред.ред. код]

Перечин — місто з кліматом м'яким, помірно-континентальним з надмірно достатнім зволоженням, нестійкою весною, неспекотним літом, теплою осінню і м'якою зимою.

Перечин лежить у межах Перечинської улоговини. Рельєф міста і його околиць різноманітний, майже 80% площі становить гірська місцевість, лише 20% — низовина. Навкруг Перечина — гори. Серед них найбільшими є Плішка (779 м н. р.), Синаторія (776 м н. р.), Новосільська скала (776 м н. р.), Ясіня (654 м н. р.), Кичера (662 м н. р.). Вони вкриті різноманітною рослинністю, навколо гір — мальовничі ландшафти.

Гори біля Перечина (хребет Синаторія)

Економіка[ред.ред. код]

У Перечині зосереджена основна промислова база району, яку представляють лісохімічна, деревообробна, машинобудівна, легка, поліграфічна, харчова галузі. Газопостачання міста повністю забезпечується від магістралі Уренгой—Помари—Ужгород.

Тут працює кабельне телебачення, діють відділення Укрпошти, відкрилися відділення «Нової пошти», а також операторів зв'язку «Укртелеком», «Інтертелком», «МТС», «Київстар», «Лайф» та інших.

У Перечині діють філії 4 банків, кредитні спілки, розвинена торговельна мережа, ряд закладів побутового обслуговування населення, автозаправна станція.

У місті зареєстровано понад 200 суб'єктів різних форм господарювання, близько 500 приватних підприємців.

Є вільні виробничі площі, які значно розширилися після розформування військової частини. Міська рада, діючі підприємства та бізнесові структури ведуть пошук інвесторів, щоб залучити до продуктивної діяльності працьовитих людей, сповна використовувати наявні трудові ресурси.

Соціальні сфери[ред.ред. код]

На території Перечина діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, гімназія, школа-інтернат для дітей-сиріт та дітей, батьки яких позбавлені батьківських прав, 2 дошкільні заклади освіти, дитяча школа мистецтв і дитячо-юнацька спортивна школи, будинок дитячої творчості. Медичне обслуговування здійснюють районна лікарня, районна поліклініка та стоматологічна поліклініка.

Туризм[ред.ред. код]

Сприятлива екологічна ситуація, щедрі багатства природи, мальовничість ландшафтів, свіже повітря та інші фактори відкривають унікальні можливості для пріоритетного розвитку туристично-рекреаційної галузі. В місті є оздоровчий комплекс «Барвінок», розміщений у рекреаційному куточку Бобайово. Він здатний приймати до 200 дітей в одну зміну. У місті функціонує спортивний комплекс «Зоря».

Працює ресторан-мотель «Турянська долина», оформлений у стилі лемківської хати та характерний різноманітними стравами закарпатської кухні[2].

Залізнична станція

Популярним у мешканців і гостей міста є ресторан-мотель «Берізка», розміщений у самому центрі. Добре відгукуються і про заклади громадського харчування: ресторани «Затишок», «Перечин», «Карпати», кафе-бар «Чорне і біле», корчма «Підкова», кафе «Олександр».

Туристи та гості міста можуть скористатися послугами магазинів «Городок», «Росинка», «Агнеса» та «Кантіна», магазину сучасної побутової техніки «Техностар», міні-маркету «Повна комора», нічного клубу «Авеню».

У місті є салони краси, банкомати.

Культура[ред.ред. код]

У місті діють районний центр культури та дозвілля, бібліотека для дорослих і дітей. Діють товариства «Просвіта» імені Духновича, колективи художньої самодіяльності серед яких: самодіяльний народний оркестр народних інструментів, самодіяльний народний хор «Зорянка», муніципальний ансамбль «Нівроку».

В релігійних конфесіях міста працюють недільні школи, дитячі та церковні хори. Традиційно проводяться свята: День міста, різдвяно-новорічні святкування «Від Миколая до Водохрещі», «Перечинські коляди», День молоді, День Незалежності, День Перемоги, осінні та великодні ярмарки, виставки писанок, творів народно-прикладного мистецтва, конкурси красунь.

У Перечині є ряд пам'яток історії та містобудування. Серед них — православна Свято-Миколаївська церква (1769 р.), римо-католицький костел св. Августина (1906 р.), монументальна дошка голові (бірову) Перечина 1932–1939 рр., провідному громадсько-політичному і культурному діячеві Закарпаття Івану Федоровичу Качалі, будинок горожанської школи, збудований у 1928 році, де зараз знаходиться Перечинська ЗОШ, приміщення залізничного вокзалу та ряд житлових будинків, збудованих на початку 20-их років минулого століття.

У центрі Перечина у 2004 році відкрито єдиний у світі пам'ятник листоноші. Він славить подвиг поштаря Федора Фекети, який щодня розносив пошту, йдучи пішки від Ужгорода до Тур'їх-Ремет понад двадцять п'ять кілометрів. Автором скульптури є скульптор Михайло Белень, який високу майстерність, виявлену у роботі над цим твором, удостоєний звання «почесний громадянин Перечина».

Пам'ятник листоноші Федору Фекеті

Духовність[ред.ред. код]

У 2002 році у місті було освячено новий греко-католицький Свято-Миколаївський храм. У центрі Перечина знаходиться каплиці Божої Матері та Хрест — святиня всіх релігійних конфесій, що розташовані на території міста.

У Великодню п'ятницю 2008 року було освячено Хресну Дорогу (Калварія), яка починається біля підніжжя гори Гурка і завершується на її вершині. На вершечку встановлено десятиметровий дубовий хрест — символ віри, взаєморозуміння та взаємоповаги. Саме звідси вусібіч відкривається панорама міста, яке видно з висоти пташиного польоту. Хресну Дорогу було збудовано приватним підприємцем, громадянином Словаччини Штефаном Вальо за власні кошти. Нині мешканці міста — вірники різних конфесій — завершують художнє оформлення каплиць, даруючи картини — ікони, які відображають шлях Ісуса Христа на Голгофу.

В місті функціонують 3 громадські кладовища, одне з яких військове. На них традиційним щорічним поминальним ритуалом 1 листопада єднаються запаленими свічками покоління померлих та нині сущих перечинців.

Про ратні подвиги у Перечині нагадують Обеліск слави на честь 30 воїнів-земляків, полеглих у роки другої світової війни (у центрі міста, споруджений у 1965 р.), пам'ятник визволителям міста від фашистських загарбників (на військовому кладовищі, зведений у 1947 р.) та меморіальна дошка на честь безіменних воїнів, похованих на військовому кладовищі (відкрита тут у 2005 р.).

У мікрорайоні Яслище на місці, де 18 березня 1939 року було розстріляно 8 просвітян і січовиків, на березі річки Уж у 1991 році встановлено Хрест.

Міжнародні зв'язки[ред.ред. код]

Відповідно до угод про співпрацю Перечин багато років має контакти з містами-побратимами Гуменне, Собранці (Словаччина), а також Глагов-Малопольський та Лежайськ (Польща).

Протягом останніх років плідною діяльністю, цікавими справами серед різних категорій населення Перечина заявили про себе волонтери корпусу миру, зокрема, громадяни США: Каспер Тейчмен, Дженіфер Джонс, Маргарет Маккена, Мішель Канда, а також консультант економічного розвитку громад, громадянин Канади Вільям Парді.

Перечинська школа-інтернат уже довгий період знаходиться під опікою громади із Голландії. Вихованці даного закладу щороку, на літніх канікулах проживають у гостинних сім'ях у Нідерландах.

Налагоджено тривалі зв'язки з Данською благодійною організацією «Датська допомога сходу», неурядової організації «Баварська община», спілка «Допомога Україні» з Німеччини.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Римо-католицький храм св. Августина (1906)
  • Свято Миколаївський Православний храм (1769)
  • Римо-католицький храм св. Августина (1906). У 1905 р. італієць Гайотто Франческо купує від родини Зіма Ференца земельну ділянку під будівництво костела. Костел був збудований і висвячений у день св. Августина 1906 р. Костел належить до еклектики.[3]
  • Будова колишньої Єврейської синагоги,

старий корпус загальноосвітньої школи, приміщення стоматологічної лікарні, цілий ряд житлових будинків в кінці 19 і початку 20 сторіччя.

Герб Перечина[ред.ред. код]

У Перечина є власні прапор і герб, які були затверджені 1999 року. На гербі зображено дерево, що вкоренилося в ґрунт, рік першої згадки про місто (1399), а також сині смужечки річок Ужа і Тур'ї, русла яких зливаються на території міста.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]