Перилла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Perilla
P. frutescens var. crispa
P. frutescens var. crispa
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Eudicots
- Asterids
Ряд: Lamiales
Родина: Lamiaceae
Рід: Perilla
L.
Вид: P. frutescens
Біноміальна назва
Perilla frutescens
(L.) Бріттон

Перилла (лат. Perilla frutescens) — однорічна трав'яниста рослина родини Lamiaceae губоцвітих роду Регіііа L.

Листя перилли

Загальні відомості[ред.ред. код]

Перилла або судза давно відома в Китаї, Японії, Кореї, Індії. Дикі форми перили зустрічаються у Північній Індії, Індокитаю і Китаю.

Родина має 5 видів, які поширені у Південній, Східній і Південно-Східної Азії. Практичне значення має перилла кущова, як олійна і декоративна рослина. ЇЇ вирощують у Китаї, Індії, Японії, Кореї, в країнах СНД — у Приморському краю, Кавказі культивується як олійна рослина.

Світові площі під культурою перилли невеликі. В Україні науково-дослідна робота з периллою проводилась починаючи з 1931.

Опис рослини[ред.ред. код]

Коренева система перилли стрижнева, добре розвинена, проникає в ґрунти до 1,5 м. Стебло прямостояче, дуже розгалужене, густо покрите волосками, висотою до 100 см з сильним ефірним запахом. Листки з довгими черенками, яйцеподібні з зубчастим краєм. Суцвіття багатоквіткова китиця, 9-15 см завдовжки, знаходиться в пазухах листків. Плід — горішок, діаметром близько 2 мм.

Периллу запилюють бджіли, які прилітають на квіти за приємним ефірним запахом і наявністю нектарників в квітках. Але разом з цим перилла здатна до самозапилення. До тепла перилла невимоглива.

Біохімія[ред.ред. код]

Насіння перилли має у своєму складі: ліпіди, білок, целюлозу, золу, ефірну олію. Також містить дубильні речовини, залізо, кремнієву кислоту, сірку, яблучну, аскорбінову кислоту, катехін.

Перилова ефірна олія добувається із висушеного листя і стебла перилли. Основним компонентом ефірної олії є перилловий альдегід.

Застосування[ред.ред. код]

Листя використовуються для виробництва ефірних олій, які використовується як ароматизатори. Екстракт листя перилли традиційно використовуються для лікування астми, застуди, кашлю і захворювань легень, профілактики грипу, нудоти, блювоти, болів у животі, запорах, харчових отруєнь та алергічних реакціях (особливо на морепродукти).

Насіння використовуються для виробництва продуктів харчування і як корм для птахів. Периллова макуха — цінний корм для худоби, багата поживними речовинами

З насіння добувають олію, яка є харчовою, але вона використовується в основному як технічна: в лакофарбовій, поліграфічній, суднобудівній промисловості. При висиханні перилова олія утворює стійку до дії води, повітря, високих температур плівку, яка міцністю поступається лише плівці з тунгової олії. У фармації, в народній медицині використовують як сечогінний препарат при лікуванні хвороб печінки, жовчного міхура, енурезу.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Біохімія та технологія оліє-жирової сировини / Л. В. Пешук, Т. Т. Носенко. — К.: ЦУЛ, 2011. — 296 с
  2. Попова Н. В., Маслова Н. Ф., Дихтярев С. І., Литвиненко В. І. Лікарські властивості лютеоліну. Повідомлення ІІ. Протизапальні та протиалергійні властивості (огляд літератури) (рос.) — Електронне наукове фахове видання — журнал Фітотерапія. Часопис 2010 р. № 3