Перово (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 55°45′04″ пн. ш. 37°47′12″ сх. д. / 55.75111° пн. ш. 37.78667° сх. д. / 55.75111; 37.78667

Перово
Калінінська лінія

Perovo (Перово) (4317179264).jpg
Загальні дані
Тип односклепінна мілкого закладення
Глибина закладення 9 м
Проектна назва Перово поле, Владимирська
Кількість платформ 1
Тип платформ(и) Острівна
Форма платформ(и) Пряма
Дата відкриття 30 грудня 1979 року
Архітектор(и) Н. А. Алёшина (рос.), В. С. Волович (рос.), співавтори Н. К. Самойлова (рос.), Р. П. Ткачёва (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) Т. А. Жарова (рос.), Ю. З. Муромцев (рос.)
Виходи до Зелений проспект , 2-а і 3-тя Владимирські вулиці
Час відкриття 5:25
Час закриття 1:00
Код станції 080
Калінінська лінія
Оборотні тупики
Новокосино
     
ТЧ-12 «Новогіреїво»
Новогіреїво
Перово
Оборотні тупики
Шосе Ентузіастів
Авіамоторна
     
Площа Ілліча
СЗГ до Кільцевої лінії
СЗГ до ТКЛ
Марксистська
Оборотні тупики
     
Третьяковська
СЗГ до КЗЛ
Оборотні тупики
Волохонка
     
Плющиха
     
Кутузовський проспект
     
Діловий центр
     
Парк Перемоги
СЗГ до АПЛ
Мінська
Ломоносовський проспект
Раменкі
Мічуринський проспект
Терешково
Солнцево
ТЧ «Солнцево»
Боровське шосе
Новопередєлкіно
Рассказовка

«Перово» — станція Калінінської лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Шосе Ентузіастів» та «Новогіреїво».

Станція відкрита 30 грудня 1979 року в складі ділянки «Марксистська» — «Новогіреїво». Названа по колишньому місту, що увійшло до складу Москви. Розташовується під Зеленим проспектом між 2-ою і 3-ою Владимирською вулицями.

Вестибулі[ред.ред. код]

У станції два підземних вестибуля, до яких ведуть сходи зі станційного залу. Обидва вестибуля ведуть в підземні переходи під Зеленим проспектом. Перехід із західного боку станції з'єднаний з двома переходами під 2-ою Владимирською вулицею. Всього із західного вестибуля шість виходів на поверхню по різні сторони Зеленого проспекту і 2-ої Владимирської вулиці, зі східного — два.

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — односклепінна мілкого закладення (глибина закладення — 9 м). Побудована з монолітного залізобетону з опорою склепіння на «стіни в грунті».

Оздоблення[ред.ред. код]

Оздоблення станції вирішено в білих тонах, що створює відчуття легкості і простору. Колійні стіни оздобленні вгорі білим мармуром, з долу — чорним габро. Цоколь стін і різьблені панно з традиційним народним елементом — ромбічною клітинкою з мармуру «коелга». Всередині ромба — основне зображення в обрамленні рослинного орнаменту. Такі панно надають стіні своєрідний ритмічний малюнок.

Тема архітектурно-художнього оздоблення — народне прикладне мистецтво. Тому в основу рішення лягли зображення, що найчастіше зустрічаються в народному мистецтві — сонце, що дарує життя всьому живому, лев — охоронник будинку, кінь — символ сили і благополуччя, птах Сирин — символ щастя, Фініст Ясний Сокіл, дерево з сидячим на ньому птахом. Ці символи, що йдуть своїм корінням в далеке минуле і полюбилися народу, стали традиційними, і впродовж століть вживалися для декору.

У склепінні зроблені часті вузькі прорізи, в яких розташовані скріплені зигзагом металеві пластини і газоосвітлювальні трубки. Чергування пластин і ламп схоже на брижі пера. Світильники виконані за ескізами художника М. Алексєєва. Підлога викладена сірим, коричневим і чорним полірованим гранітом, утворюючи прості візерунки, що нагадують елементи російських народних орнаментів.

По осі станційного залу встановлено 5 квадратних лавок зі світловими покажчиками. Це пари невисоких прямокутних плит, що стоять широкими сторонами один до одного і вгорі розходяться в різні сторони, схожі на схилені в різні сторони фігури молільників або розрубаний стовбур дерева. На лавах невеликі різьблені вставки — круглі розетки з пелюстками, що спірально закручуються. Квітковий орнамент над вхідними арками виконано методом різьблення по штукатурці.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]