Пероксид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Структурні формули пероксидів різних типів, згори донизу: іон пероксиду, органічний пероксид, органічний гідропероксид, надкислота. Пероксидна група позначена синім кольором. R, R1 and R2 позначені органічні замісники.

Пере́кис (пероксид) — хімічна сполука, що містить групу -O—O-. В органічних пероксидах група -O—O- з'єднана з атомами вуглецю ковалентним зв'язком. Неорганічні пероксиди здебільшого тверді солеподібні з іонним типом зв'язку. Дуже активні сполуки, легко розкладаються, є сильними окисниками. Багато які органічні пероксиди вибухонебезпечні.

Найвідоміший представник[ред.ред. код]

Докладніше: Перекис водню

Гідроген пероксид H2О2 — це безбарвна рідина, яку можна переганяти без розкладання при зниженому тиску. Температура плавлення -0,43 °C, кипіння 150,2 °C. Застосування: відбілювання шовку, вовни, пера, хутра, реставрація картин, у харчовій промисловості, медицині, реактивній техніці.

Історія відкриття[ред.ред. код]

Один із перших синтетичних пероксидів, пероксид барію, був синтезований в 1799 році Александром фон Гумбольтом в результаті спроби розділення повітря. Через 19 років Луї Жак Тенар дослідив цю сполуку та визначив, що вона може бути використана для синтезу іншої, ще невідомої сполуки, яку він назвав оксидована вода — наразі відома як перекис водню.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. L. W. Gilbert (1820). «Der tropfbar flüssige Sauerstoff, oder das oxygenierte Wasser». Annals of Physics (German). 65–66. с. 3. 


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.