Пероксид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схематичне зображенні різних типів пероксидів, згори до низу: іон прероксиду, органічний пероксид, органічний гідропероксид, перацид. Перокидна група позначена синім кольром. R, R1 and R2 позначені гідропероксидні радикали.

Пере́кис (пероксид) — хімічна сполука що містить групу -O—O-. У органічних сполуках група -O—O- пов'язана з атомами вуглецю. Це дуже активні сполуки, вони легко розкладаються, є сильними окисниками. Пероксиди багатьох органічних речовин вибухонебезпечні. Найпростіший представник пероксидів — пероксид водню (H2О2).

Перекис гідроген — це безбарвна рідина, яку можна переганяти без розкладання при зниженому тиску. t=-0.8,t=152.8 Застосування: відбілювання шовку, вовни, пера, хутра, реставрація картин, у харчовій промисловості, медицині, реактивній техніці.

Історія відкриття[ред.ред. код]

Одним з перших синетичних пероксидів, пероксид-барію, був синтезований в 1799 році Александром фон Гумбольтом, в результаті спроби декомпозиції повітря. Через 19 років, Луї Жак Тенар дослідив цю сполуку та визначив, що молекули пероксиду можуть бути використані для синтезу іншої, ще невідомої сполуки, яку він назвав оксидована вода — наразі відома як перекис водню.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. L. W. Gilbert Der tropfbar flüssige Sauerstoff, oder das oxygenierte Wasser // Annals of Physics. — 65–66 (1820).