Перстач білий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перстач білий
Potentilla alba Sturm22.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Рід: Перстач (Potentilla)
Вид: Перстач білий
Біноміальна назва
Potentilla alba
L.
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 507132

Перста́ч бі́лий (Potentilla alba L.) — невелика рослина з роду Перстач родини розових.

Морфологія[ред.ред. код]

Багаторічна рослина 8—25 см заввишки) з косим повзучим кореневищем, з прикореневими п'ятипальчастими сріблясто-волосистими листками.

Кореневище товсте, малогіллясте, лускате.

Стебла тонкі, короткі, не довші за кореневе листя, висхідні, майже від заснування гіллясті, двох-п'яти-квіткові, вкриті шовковистим волосками.

Кореневі листя на довгих черешках, п'ятірні, дуже рідко з домішкою трійчастого; прилистки великі, темно-бурі, з ланцетними, гострими вушками.

Стеблові листки трійчасті.

Квітки на довгих квітконіжках, досить великі; білого кольору.

Квітне в травні — червні.[1]

Поширення[ред.ред. код]

Перстач білий поширений в Європі. Ареал простягається від Центральної Європи до Волги. Північна межа відповідає півночі Німеччини. Цей вид відсутній у лісах Скандинавії, Фінляндії і на Британських островах. Західний кордон проходить через Вогези та Арденни. На півдні — через північну частину Італії, Югославії, Болгарії по Україні, далі до середньої течії Волги.

В Україні зустрічається зазвичай у поліських та лісостепових районах, а також у передгір'ях Карпат.[1]

Росте на різних ґрунтах від сухих до вологих, бідних поживними речовинами, піщаних і глинистих. Віддає перевагу світлим, особливо дубовим й сосновим лісам, переліскам, узліссям та лугам, трав'янистим схилам і чагарникам.

Цей вид перстачу вже з XIX століття стає все рідкіснішим внаслідок інтенсифікації сільського і лісового господарства.

Охорона[ред.ред. код]

У ряді країн Європи (наприклад, у Німеччині) рослина знаходиться під загрозою зникнення. Занесена в регіональні Червоні книги, зокрема, у Червону книгу Московської, Рязанської, Липецької та інших областей.

В Україні рослина також внесена до Переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу на території Тернопільської області (рішення Тернопільської обласної ради № 64 від 11 листопада 2002).[2]

Екологія[ред.ред. код]

Зростає в трав'янистих заростях дібров, у чагарниках, на узліссях і вирубках.

Застосування в медицині[ред.ред. код]

Застосування перстачу білої в народній медицині[ред.ред. код]

В народній медицині сировину перстачу білого застосовують з XVIII століття для лікування захворювань щитовидної залози, зокрема, при тиреотоксикозі, різних формах зобу, гіперплазії щитовидної залози, еутиреозі [3][4].

При цьому в якості сировини використовується підземна частина — кореневище з корінням, яке заготовляють восени, після відмирання надземної маси. Надземна частина перстачу білого тиреотропної активності не має. Рослина стає придатною для заготовляння сировини на 3-й — 4-й рік вегетації [5].

Саме завдяки тиреотропній активності коренів перстачу білого дослідники [6] пояснюють той факт, що в Білоруському Поліссі, де поширена практика вживання перстачу у вигляді відвару замість чаю, після аварії на Чорнобильській АЕС було зафіксовано вкрай мало випадків захворюваності ендемічним зобом у порівнянні з іншими районами, що прилеглі до місця трагедії.

У народній медицині відвар трави перстачу білого застосовують також для лікування опущення матки.

Перстач білий має також антибактеріальну активність, тому її застосовують при колітах, ентероколітах, дизентерії та інших шлунково-кишкових захворюваннях.

Перстач білий використовується для профілактики та лікування захворювань печінки, серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту, зокрема, виразки, а також як антисептичний і ранозагоювальний засіб [5].

Порошок із сухої трави перстачу білого використовують для загоєння наривів, фурункулів, карбункулів, абсцесів[6].

Препарати, що містять перстач білий[ред.ред. код]

Торгова назва препарату Форма реєстрації Форма випуску Вміст екстракту кореня перстачу білого Режим застосування та діапазон добової дози кореня перстачу білого
Альба БАД Капсули 300 мг 1-2 капс. 1-2 рази на день (300—1200 мг)
Зобофіт БАД Капсули 80 мг 2 капс. 1-3 рази на день (160—480 мг)
Ендокрінол БАД Капсули 100 мг 2 капс. на день (200 мг)
Ендонорм БАД Капсули 200 мг 1-2 капс. 2-3 рази на день (400—1200 мг)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983.
  2. Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.
  3. Смик Г. К., Кривенко В. В. Перстач білий — ефективный засиб для ликування захворювань щитовидноï залози / Фармацевтичний журнал, — № 2. — 1975. — С. 58—-62.
  4. Смык Г. К. Использование лапчатки белой как нового лекарственного растения, восстановление запасов её в природе и возможности культуры // Новые культуры в народном хозяйстве и медицине: В 2 ч. — 1976. — Ч 1. — С. 41—42.
  5. а б Семёнова Е. Ф., Преснякова Е. В. Химический состав лапчатки белой и применение её с лечебной целью // Химия и компьютерное моделирование. Бутлеровские сообщения. — № 5. — 2001.
  6. а б Лавренов В. К., Лавренова Г. В. Полная энциклопедия лекарственных растений. Том 1. — СПб., М., 1999. — 736 с.

Джерела[ред.ред. код]