Перша Східна Туркестанська республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
شەرقىي تۈركىستان جۇمۇھۇرىيىتى
Тюркська Ісламська Республіка Східного Туркестану або
Республіка Уйгурстан
Держава сателіт Китаю
Республіка Китай Flag of the Republic of China.svg
1933 - 1934 Республіка Китай Flag of the Republic of China.svg

Прапор Східний Туркестан

Прапор

Розташування Східний Туркестан
Перша Східна Туркестанська Республіка (червоним)
Столиця Кашгар
Мови Уйгурська мова
Релігії Іслам
Державний лад Ісламська конституційна республіка
Історичний період Інтербеллум
 - Засновано 1933
 - Ліквідовано 1934
Валюта Мідні ( pul ), срібні ( tanga ), золоті ( tilla ) монети карбувались у Кашгарі в 1933 під назвою Uyghurstan Jumhuriyetti

Перша Східна Туркестанська Республіка або Тюркська Ісламська Республіка Східного Туркестану або Республіка Уйгурстан була короткотривалим державним утворенням — конституційною республікою що була проголошена у 1933. З центром у місті Кашгар на теренах сучасної китайської провінції Сіньцзян. Хоч провідну роль в утворенні держави грали національні і ісламські наміри уйгурів, населення держави було багато національним і мало казахських, киргизьких і інших тюркських представників як в уряді, так і серед населення.

У 1934 Кашгар був захоплений військами хуейцзу, які були союзниками уряду Гоміньдан в Нанкіні, після чого самоврядування Східного Туркестану було припинено. Але його незалежне існуванння було яскравим прикладом за для створення Другої Східної Туркестанської республіки десятиліттям пізніше і за для моральної підтримки сучасних уйгурських націоналістів що до створення незалежного Східного Туркестану.

Проголошення незалежності[ред.ред. код]

Серед прибічників незалежності Уйгурстану на початку 20-го сторіччя вельми впливовим був рух Джадідізму, яке було підживленно ідеями Пантюркизму. Перша головна школа була розташована поза Кашгаром і на відміну від традиційного навчання медрессе навчання базувалось на вивченні науки, математики, історії та різних мов.

Джадідізм підкреслював можливість освіти за для особистого і національногго розвитку і можливість зміни статтусу Сіньцзяна.

Проголошення СРСР і Соціалістичних Центральноазійських республік також вплинуло на збільшення популярності сепоратичних настроїв і розповсюдження Комуністичних ідей. Хоч місцева Комуністична організація була заснована в 1921 році, Східний Туркестан був також притулком біжінців з СРСР, які сформували Тюркський націоналістичний рух.

Ситуація в Сіньцзяні погіршалась з вбивством Янга Зенгксина в 1928 і захоплення влади його заступником Джином Шуреном (Jin_Shuren (金樹仁), який оголосив себе губернатором. Деспотичний, корумпований і нееффективний за для керування розвитком області, Джин надалі протидіяв народу, розпочавши синізацію, збільшуючи податки, заборонячи участь у хаджі і назначаючи ханьців на должностні посади замість місцевих лідерів.

Повстання[ред.ред. код]

Ситуація прийшла до краю в 1930, коли хан префектури Гамі на сході Сіньцзяну, Шах Мекссат, помер. Відповідно до законів Династії Цін влада перейшла до його нащадка. Територія Гамі важлива стратегічно розташуванням на головній дорозі до Східного Китаю і великою кількістю необробленних сільгоспугідь. Все це і бажання уряду прибрати владу до рук і скасувати феодальне право спадкування підштовхнула Джина скасувати ханство і ввести пряме правління.

Джин Шурен подвоїв сільгоспподатки на місцевих уйгурів, конфісковував їх лани віддаючи їх ханьцям, біжанцям з Ганьсу, і субсидуя їх, тоді як уйгурів переселяв на кепські землі на околиці пустелі. Новий гарнізон що прибув в Гамі, тільки збільшив протидію місцевого населення і на 1931 рік в області з'явилися загони спротиву. Останнєю краплею став лютий 1931, коли етнічний китайський офіцер мав спробу одружитись на уйгурці. Уйгури сттверджували, що дівчина була згвалтована, а ісламські закони забороняють мусульманським дівчинкам одружуватись з не мусульманами, То це мало сенс що уйгури були зганьблені.

Повстання почалося 20 лютого 1931 року різаниною Чинга і його 33 солдат на весіллі, 120 ханьців-біженців з Ганьсу також було вбито. Повстання не обмежилось тільки уйгурами, в ньому взяли участь Казахи, Киргизи, китайці хань і хуейцзу за для скасування влади Джина

Гоміньдан і Радянський Союз ускладнили ситуацію посилаючи війська Джину і його військовокомандуючому Шенгу Шикею (Sheng Shicai (盛世才), на його боці також були білі емігранти з СРСР що мешкали в долині річки Ілі.

Головний бій відбувся біля Урумчі, де були зконцетровані військові загони уйгурів і хуейцзу, які були оточені загонами Шенг Шикея, білогвардійців і маньжурських солдатів, які відступили під час окупації Японією півнчно-східного Китаю.

В квітні 1933, Джин був затвержденнний на посаді цією коаліцією. Шенг отримавши військову підтримку Радянського Союзу запропонував одному з військових керманичей уйгурів Ходжі Ніязу(колишньому раднику Шах Мекссата) владу в одному з районів півдня Уйгурії в обмін на військову підтримку проти загонів хуейцзу на чолі з Ма Жонгіїнг (Ma_Zhongying (馬仲英). Тим самим розколов повстанців.

Інша частина військ хуейцзу разом з уйгурами (на чолі з Беком Тимуром) вдарили на півдні Уйгурії по місту Куча і підійшли у березні к Кашгару. Оточуючи війська і тут зазнили розкол: командувач хуейцзу Ма Жанканг (Ma Zhancang (馬占倉), увійшов у змову з місцевою владою, а хуейцзу на чолі з Ма Шаоуу (Ma_Shaowu 馬紹武) атакували уйгурів і вбили бека Тимура.

Заснування Першої Східно Туркестанської республіки[ред.ред. код]

В цей час на півдні Таримського басейну в місті Хотан три брати багатої родини Бухра, які отримали освіту згідно з Джадідізмом, розпочали повстання робітників на золотих копальнях біля міста Керія, а також в долинах Юрункаш і Каракаш. Оголосили себе еміірами, Хотан еміратом і незалежність від Китаю 16 березня 1933 року.

Місцева провінціальна влада і її військові загони були знищени гірниками. Місцеве китайське населення не було знищено лише тому що прийняло іслам. Хотанський емірат послав одного з братів Шахмансура Амін Бухра до Кашгару з метою встановленя влади і заснування Кашгарської філії Хотанського уряду (Kashgar Affairs Office of the Khotan Government), що і було зроблено в липні 1933 року. До кінця року філія була перетворена у багатоетнічну, квазінаціоналістичну Східно Туркестанську Асоціацію Незалежності (East Turkestan Independence Association) яка базувалась на принципах націоналізму і джадідізму.

У вересні 1933, Сабіт Дамолла оголошує утворення Східно Туркестанської республіки на чолі з хаджой Ніязом — суперечливий факт, тому що Ніяз був на той час на півночі Уйгурії і фактично в коаліції з Шенг Шикей.

12 листопада 1933 була оголошена Тюркська Ісламська республіка Східного Туркестану(ТІРСТ) або Республіка Уйгурстан, обидві назви використовувались в один і той же час, і обидві були одночасно оголошені.

Державне утворення було незалежне від Хотанського емірату. ТІРСТ вимогав влади на теренах від Аксу на півночі Таримського басейну до Хотана на півдні. Фактично уряд в Кашгарі мав завеликі проблеми: відсутність ресурсів, гіперінфляція, а також ворога в обличчі Хуейцзу на чолі з Ма Жанкангом. Хоч була оголошена багатонаціональна республіка, що знайшло відображення у назві «Східний Туркестан», яка була використана у назві у конституції, та перші монети карбувались з написом «Республіка Уйгурстан», В деяких джерелах зустрічається назва Тюркська Ісламська республіка Східного Туркестану що підкреслює значення ісламу у державі. Вплив ісламу в республіці під питанням — хоч конституція підтверджує шаріат, джадідізм має на увазі акцент на освіту і економічні реформи.

Зусилля ТІРСТ отримати міжнародне визнання були марні. Посланці були відправленні до СРСР, Афганістану, Ірану, Туреччини і Британської Індії. Радянський Союз відмовився мати справу з ісламістами. В Афганістані Кашгарські посланці мали зустріч з королем Афганістану Захір-Шахом і прем'єр-міністром Сардар Мохаммад Хашим Ханом, просячи допомоги в поставках зброї. Але обидва вирішили не вмішуватись в справи Китаю. Також відреагували всі інші держави не маючи бажання мати справи з сепаратистами. Ніхто не мав бажання протидіяти Китаю і СРСР в їх політиці і втручатися у війну в Сіньцзяні яка мала загинувшими біля 100 000 осіб. Таким чином новітня республіка в оточенні ворогів (Хуейцзу, СРСР, Китай) мала замало шансів щоб вижити.

Перша Східна Туркестанська республіка і Країни Осі[ред.ред. код]

ТІРСТ мала деякі зв'язки з країнами Осі, тому що держави Осі мали зацікавленння у 1930-37, у експлуатуванні пан-ісламських настроїв . ТІРСТ завдяки німецькому представнику в Кабулі мало деякий дипломатичний зв'язок зі світом. Але ТІРСТ не вдалось отримати визнання Німеччини, замість цього Нацистська Німеччина підтримала Гоміньдан.

Кінець Першої Східно Туркестанської республіки[ред.ред. код]

На півночі Шенг Шикей отримав допомогу у вигляді двох радянських бригад Алтайської і Тарбагатайської замаскованих під Білих Алтайських Російських козаків на чолі з червоним генералом Волошиним. Японська анексія Маньчжурії і можлива японська підтримка Хуейцзу Ма Жонгіїнга була однією з причин неспокою СРСР. Інша причина неспокою Сталіна була перспектива повстання в Сіньцзяні могло розповсюдитись на Радянську Центральну Азію, а також можливість надання притулку басмачам. Торгові зв'язки між Сіньцзяном і СРСР також були причиною підтримки Шенга надалі.

Радянські бригади, за підтримки авіації, завдали поразки Ма Жонгіїнгу біля Урумчі і змусили його відступити на південь. 16 лютого 1934 облога Урумчі була знята.

Ходжа Ніяз в цей час прибув Кашгар за для прийняття президенства ТІРСТ і відмовляючись від співпраці з Шенгом. Але часу вже не лишилось. Хуейцзу разом з Ма Жанкангом наступаючи з півночі при підтримки Гоміньдана атакували ТІРСТ присивши уряд до втечі 6 лютого 1934 року. Хуейцзу знищили багатьох захисників республіки і велика черга зрад закінчила історію ТІРСТ.

Махмут Мухіті з рештками війська відступив до Яркенду і Хотану, в цей же час ходжа Ніяз відходив через Артуш до радянсько/китайського кордону. В СРСР ходжа Ніяз знайшов притулок. Радянський уряд запропонував йому віськову допомогу і великі перспективи у випадку допомоги по скасуванню ТІРСТ. Після підписання документів по скасуванню ТІРСТ і розпуску військових загонів ходжа Ніяз повернувся до Східного Туркестану, де йому надали владу на півдні Сіньцзяну. Інші втікачі знайшли притулок в Індії і Афганістані.

Джерела[ред.ред. код]

  • James A. Millward and Nabijan Tursun, «Political History and Strategies of Control, 1884—1978» in Xinjiang: China's Muslim Borderland (ISBN 0-7656-1318-2).
  • Michael Zrazhevsky, " Russian Cossacks in Sinkiang ". Almanach " The Third Rome ", Russia, Moscow, 2001
  • Sven Gedin, " The flight of Big Horse ". New-York, USA, 1936
  • Burhan S. 鲍尔汗, Xinjiang wushi nian 新疆五十年 [Fifty Years in Xinjiang], (Beijing, Wenshi ziliao, 1984).
  • Clubb, O. E., China and Russia: The 'Great Game’. (NY, Columbia, 1971).
  • Forbes, A. D. W. Warlords and Muslims in Chinese Central Asia: A Political History of Republic Sinkiang, 1911—1949 (Cambridge, Cambridge University Press, 1986).
  • Hasiotis, A. C. Jr. Soviet Political, Economic and Military Involvement in Sinkiang from 1928 to 1949 (NY, Garland, 1987).
  • Khakimbaev A. A., 'Nekotorye Osobennosti Natsional'no-Osvoboditel'nogo Dvizheniya Narodov Sin'tszyana v 30-kh i 40-kh godakh XX veka' [Some Characters of the National-Liberation Movement of the Xinjiang Peoples in 1930s and 1940s], in Materialy Mezhdunarodnoi Konferentsii po Problemam Istorii Kitaya v Noveishchee Vremya, Aprel’ 1977, Problemy Kitaya (Moscow, 1978) pp.113-118.
  • Lattimore, O., Pivot of Asia: Sinkiang and the Inner Asian Frontiers of China (Boston, Little, Brown & Co., 1950).
  • Rakhimov, T. R. 'Mesto Bostochno-Turkestanskoi Respubliki (VTR) v Natsional'no-Osvoboditel'noi Bor'be Narodov Kitaya' [Role of the Eastern Turkestan Republic (ETR) in the National Liberation Struggle of the Peoples in China], A paper presented at 2-ya Nauchnaya Konferentsiya po Problemam Istorii Kitaya v Noveishchee Vremya, (Moscow, 1977), pp.68-70.
  • Wang, D., 'The USSR and the Establishment of the Eastern Turkestan Republic in Xinjiang', Journal of Institute of Modern History, Academia Sinica, Taipei, vol.25 (1996) pp.337-378.
  • Whiting, A. S., and Sheng Shih-ts'ai, Sinkiang: Pawn or Pivot? (Michigan, East Lansing, 1958).