Перша індокитайська війна

Перша індокитайська війна
Індокитайські війни
Французькі десантники в бою. Північний В'єтнам. Травень 1952
Дата: 19 грудня 1946 — 1 серпня 1954 Місце: Французький Індокитай Привід: Боротьба за незалежність В'єтнаму Результат: Перемога В'єтнаму Виведення французьких військ з В'єтнаму Територіальні зміни: Створення двох незалежних держав ДРВ (Північний В'єтнам) та Республіка В'єтнам (Південний В'єтнам)
Сторони
Французький Союз * Франція * Французький Індокитай (1946-1953) * Держава В'єтнам (1949-1954) * Королівство Камбоджа (1953-1954) * Лаос (1953-1954)	В'єтмінь Патет Лао (з 1950) Кхмер Іссарак (1946-1949) Об'єднаний Фронт Іссарак (з 1950)
Командувачі
Леклерк Філіпп (1945-1946) Жан Етьен Валюї (1946-1948) Блейзот Роже (1948-1949) Карпентьер Марсель (1949-1950) Жан де Латр де Тассиньї (1950-1951) Салан Рауль (1952-1953) Наварре Генрі (1953-1954)	Хо Ши Мін Во Нгуен Зіап Суфанувонг (1945-1954)
Військові сили
Французький Союз: 190 000 Збройні сили Держави В'єтнам: 150 000 Загони самооборони: 55 000	125 000 регулярні війська, 325 000 нерегулярні війська
Втрати
Військові втрати: Французький Союз: 75 581 загиблих, 64 127 поранено, 40 000 потрапило в полон Держава В'єтнам: 419 000 загинуло, поранено та полонених	Військові втрати 300 000+ загинуло, 500 000+ поранено, 100 000+ захоплено в полон
Цивільні жертви: Понад 150 000

Пе́рша індокита́йська війна́ (в'єт. Chiến tranh Đông Dương, фр. Guerre d'Indochine) (1946—1954)  — антиколоніальна війна в'єтнамських націоналістів, об'єднаних під егідою політичного руху «В'єтмінь», проти французької колоніальної адміністрації за національну незалежність у 1945—1954, що закінчилася розділенням В'єтнаму на дві незалежні держави: Демократична Республіка В'єтнам (столиця — Ханой) і Республіка В'єтнам (столиця — Сайгон) й переросла у Другу індокитайську війну.

Передумови

Згідно з планами французького уряду, оприлюдненими 24 березня 1945 у заяві міністра колоній, передбачалося створення Індокитайської Федерації у складі В'єтнаму, Камбоджі й Лаосу. Федерація, як і решта французьких колоніальних володінь, мала утворити разом із метрополією Французький Союз. Натомість В'єтмінь наполягав на втраті Францією прав на Індокитай внаслідок співробітництва французької колоніальної адміністрації з японцями в роки Другої світової війни та згідно з фактом проголошення незалежності В'єтнаму 9 березня 1945.

Початок конфлікту

Конфлікт розпочався після проголошення 2 вересня 1945 Демократичної Республіки В'єтнам (ДРВ) у результаті Серпневої революції 1945. Позиція ДРВ полягала в необхідності визнання В'єтнаму єдиною, суверенною та незалежною державою, яка погоджувалась поважати особливі інтереси Парижа в Індокитаї. Франція наполягала на збереженні історичного поділу В'єтнаму на три частини (Тонкін, Аннам, Кохінхіна), що мали стати окремими частинами Індокитайської Федерації.

За підсумками переговорів 6 березня 1946 було підписано Угоду про незалежність В'єтнаму, згідно з якою Франція визнавала Республіку В'єтнам «вільною державою», представники ДРВ погоджувались на входження до федерації та заміну китайських військ у Північному В'єтнамі, введених за рішенням Потсдамської (Берлінської) конференції 1945, на французькі. Воєнні дії припинялися. Питання об'єднання В'єтнаму мало вирішуватись шляхом референдуму. Аналогічні угоди було підписано з Лаосом (27 серпня 1946) та Камбоджею (7 січня 1946).

Розгортання конфлікту

Французький іноземний легіон захопив у полон солдата В'єтміня

Але, проголосивши 1 червня 1946 створення Автономної республіки Кохінхіни та автономій національних меншин В'єтнаму, Франція в односторонньому порядку пішла на порушення угоди, що суттєво ускладнило подальші переговори між представниками ДРВ та Франції про статус В'єтнаму в складі федерації (розпочались у Фонтенбло в червні 1946). 14 вересня 1946 перемир'я було продовжено, переговори з питання Кохінхіни, що лишилось відкритим, було вирішено продовжити в січні 1947.

19 грудня 1946 в ході спроб французьких військ у Ханої роззброїти Визвольну Армію В'єтнаму бойові дії між ними було поновлено. Незабаром війна поширилась на всю територію країни. Суттєвого успіху не вдалось досягти жодній зі сторін: Франція не змогла захопити основну базу опору Тонкін, В'єтмінь встановив контроль лише над віддаленими райони країни. Індокитайську Федерацію було розпущено, і в 1949 на контрольованій французами території було проголошено створення Держави В'єтнам на чолі з імператором Бао Даєм. В'єтмінь поширив бойові дії на території Лаосу, де був створений рух Патет Лао, та Камбоджі (рух Кхмер-Іссарак) і в 1951 оголосив про створення Єдиного фронту народів Індокитаю.

Ситуація почала змінюватись після перемоги КПК в Китаї: інтерес наддержав до проблеми Індокитаю зріс, наслідком чого стало визнання ДРВ з боку СРСР (30 січня 1950) та режиму Бао Дая з боку США (7 лютого 1950). У 1950-54 США надавали допомогу Франції, КНР та СРСР підтримували ДРВ.

Розв'язання конфлікту

Французька медаль за участь у війні в Індокитаї. 1954

У рамках Берлінської наради міністрів закордонних справ СРСР, США, Великої Британії та Франції 1954 було прийнято рішення про скликання Женевської наради з питань мирного врегулювання в Індокитаї. У зв'язку з негативним ставленням світового співтовариства до дій Франції в Індокитаї у жовтні 1953 французький уряд погодився на переговори з ДРВ. 20 липня 1954 в рамках конференції було підписано Женевські угоди щодо Індокитаю, згідно з якими Франція визнавала незалежність В'єтнаму, Лаосу й Камбоджі.

Див. також

• Південно-Східна Азія
• Друга індокитайська війна
• В'єтконг
• Бао Дай
• Во Нгуен Зіап
• Нго Дінь З'єм
• Суфанувонг

Посилання

• Chen Jian. 1993. "China and the First Indo-China War, 1950-54", The China Quarterly, No. 133. (Mar., 1993), pp. 85–110. London: School of Oriental and African Studies.
• Cogan, Charles G. 2000. "L'attitude des États-Unis à l'égard de la guerre d'Indochine" in Vaïsse (2000: 51–88).
• Dunstan, Simon. 2004. Vietnam Tracks: Armor in Battle 1945-75, Osprey Publishing. ISBN 1-84176-833-2
• Windrow, Martin. 1998. The French Indochina War, 1946-1954, Osprey. ISBN 1-85532-789-9

Джерела

1. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
2. ВОЙНА В ИНДОКИТАЕ
3. Street Without Joy: The French Debacle In Indochina(англ.)

Примітки

Це незавершена стаття про війну. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.