Перше головне управління КДБ СРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Перше головне управління КДБ СРСР (ПГУ) — структурний підрозділ Комітету державної безпеки Радянського Союзу, відповідальне за зовнішню розвідку.

Пам'ятний знак 85 років ИНО-ПГУ-СВР

Історія зовнішньої розвідки[ред.ред. код]

  • 20 грудня 1920 року — організовано Іноземний відділ (ІНВ) ВНК при НКВС РРФСР. Його очолив Давидов (Давтян) Яків Христофорович
  • 6 лютого 1922 року — ІНВ ВНК перейменовано на ІНВ ДПУ НКВС РРФСР
  • 2 листопада 1923 року — створено Іноземний відділ Об'єднаного державного політичного управління (ОДПУ) при Раді народних комісарів (РНК)
  • 10 липня 1934 року — зовнішню розвідку передано у підпорядкування 7 відділу Головного управління державної безпеки (ГУДБ) НКВС СРСР
  • липень 1939 року — у зв'язку з черговою реорганізацією НКВС розвідку зосереджено у 5 відділі ГУДБ НКВС СРСР
  • лютий 1941 року — створено I Управління НКДБ СРСР, на яке покладено ведення зовнішньої розвідки
  • квітень 1943 року — розвідку зосереджено у I Управлінні НКДБ СРСР
  • березень 1946 року — створено I Управління МДБ СРСР, що займалось зовнішньою розвідкою
  • 1947 рік — прийнято рішення щодо створення Комітету інформації (КІ) при Раді Міністрів СРСР, який об'єднує зовнішню політичну та військову розвідки
  • лютий 1949 року — КІ при РМ СРСР реорганізовано в КІ при Міністерстві закордонних справ
  • січень 1952 року — створено Перше Головне управління (ПГУ) МДБ СРСР
  • березень 1953 року — ПГУ МДБ реорганізовано на 2 Головне Управління МВС СРСР
  • березень 1954 року — зовнішню розвідку покладено на Перше головне управління (ПГУ) Комітету державної безпеки при РМ СРСР
  • липень 1978 року — ПГУ КДБ при РМ СРСР перейменовано на ПГУ КДБ СРСР
  • листопад 1991 року — ПГУ КДБ СРСР було перетворено на Центральну службу розвідки СРСР, формально незалежну від КДБ
  • після розпаду СРСР у грудні 1991 року — ЦСР СРСР була реорганізована у Службу зовнішньої розвідки РРФСР.

В ПГУ КДБ СРСР проходили службу багато російських політиків, серед яких Сергій Іванов та Володимир Путін.[1]

Структура[ред.ред. код]

Управління[ред.ред. код]

  • Управління Р (оперативне планування й аналіз)
  • Управління К (контррозвідка)
  • Управління С (нелегали)
  • Управління ОТ (оперативно-технічне)
  • Управління І (комп'ютерна служба)
  • Управління Т (науково-технічна розвідка)
  • Управління розвідувальної інформації (аналіз та оцінка)
  • Управління РТ (операції на території СРСР)

Служби[ред.ред. код]

  • Служба А (активні заходи)
  • Служба Р (радіозв'язок)
  • Служба А Восьмого управління КДБ (шифрувальні служби)

Відділи[ред.ред. код]

Керівники[ред.ред. код]

Начальники:

Перші заступники:

Література[ред.ред. код]

  • Дегтярев, Колпакіді Внешняя разведка СССР. — М.: Яуза Эксмо, 2009. — С. 13-205. — (Энциклопедия спецслужб). — 4000 прим. — ISBN 978-5-699-34180-1.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Володимир Путін // Коммерсантъ, 11 січня 2010