Перший хрестовий похід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Перший Хрестовий похід
Частина Хрестових походів
1099jerusalem.jpg
Захоплення Єрусалиму як найбільше досягнення походу
Дата: 1096
Місце: Близький Схід (Анатолія, Левант, Палестина)
Результат: Перемога хрестоносців
Територіальні зміни: Створено Єрусалимське королівство та інші Держави хрестоносців
Сторони
Християнські держави:
Мусульманські держави:
Командувачі
Готфрід Бульйонський

Раймунд IV Тулузький
Етьєн II де Блуа
Балдуїн I Єрусалимський
Євстахій III
Роберт II Фландрський
Адемар де Ле Пуї
Гуґо Великий
Роберт III Куртгез
Боемунд I Антіохійський
Танкред Тарентський
Олексій I Комнін
Татікій
Мануель Бутуміт
Гільєльмо Ембріако
Костандін I

Кіліч Арслан I

Ягі-Сіян
Кирбога
Шамс-аль-Малюк Дукак (араб. شمس الملوك أبو نصر دقاق‎)
Фахр-аль-Малік (араб. فخر الملك‎)
Данішменд Газі
Іфтіхар-ад-Дауля
Аль-Афдаль Шаханшах (араб. الأفضل شاهنشاه بن بدر الجمالي‎)

Військові сили
Хрестоносці:

~ 35 тис. вояків

  • 30 тис. піхота
  • 5 тис. кавалерія

Візантія:
~ 2 тис. вояків

Невідомо
1099jerusalem.jpg
FirstCrusade.jpg

Пе́рший хресто́вий похі́д (1096–1099) — військова експедиція католицької Європи, яка ставила за мету відвоювати Святу землю, захоплену мусульманами у Леванту, результатом якої стало звільнення Єрусалиму в 1099. Похід було ініційовано в листопаді 1095 папою Урбаном II у відповідь на заклик візантійського імператора Олексія I Комніна про допомогу у боротьбі проти вторгнення армії Сельджуків з Анатолії. Невдовзі після початку головною метою кампанії стало повернення під християнську владу Святого міста Єрусалим та Святої Землі, а також визволення східних християн з-під ісламського панування.

Під час походу селяни та лицарі з багатьох країн західної Європи переправилися спочатку до Константинополя, а потім в напрямку Єрусалиму. Хрестоносці висадилися поблизу Єрусалиму, розпочавши його облогу, та захопили місто в липні 1099, після чого відмовилися повернути Єрусалим під контроль Візантійської імперії, заснувавши натомість власну державу — Єрусалимське королівство. Окрім того, було засновано інші держави під орудою хрестоносців — графство Тріполі, Антіохійське князівство та Едеське графство.

Перший хрестовий похід розпочав низку військових кампаній християнських держав проти мусульманського завоювання, а також став першим серйозним кроком до відновлення міжнародної торгівлі, замороженої з часу падіння Західної Римської імперії.

Передумови[ред.ред. код]

У 1071 році армія Романа IV Діогена була розбита султаном турків-сельджуків Алп-Арсланом в битві біля Манцікерт, що призвело до суттєвої втрати території і загрози існуванню Візантії.

Однак на початку 1090-их років мусульманський світ відчував нестачу вождів та потерпав від міжусобиць після майже одночасної смерті всіх тогочасних лідерів.

У березні 1095 на собор в П'яченці прибуло посольство Олексія I Комніна з проханням допомоги в боротьбі проти сельджуків.

28 листопада 1095 року на соборі в Клермоні папа Урбан II закликав до хрестового походу проти сельджуків, які захопили Святу Землю і шляхи паломництва в Малій Азії.

Папа Урбан II вибрав 15 серпня 1096 датою початку походу, хоча ще раніше ам'єнським монахом Петром Пустельником було зібране багатотисячне ополчення, переважно з селян і бідних лицарів Північної і Центральної Європи, що не мало ні коней, ні запасів продовольства і влаштовувало по дорозі на Схід жорстокі єврейські погроми, розбоєм здобуваючи собі провіант. Більша його частина була перебита ще в Європі, а решта загинула в Малій Азії від рук сельджуків. Слідом за бідняками до Святої Землі попрямувало зібране по всій Європі лицарське військо, котре очолили імениті сеньйори, в тому числі брати французького і англійського королів.

Ситуація в Європі[ред.ред. код]

Більша частина Західної Європи знаходилася у відносному спокої після хрещення саксів, вікінгів та угорців наприкінці X сторіччя. Проте колапс імперії Каролінгів призвів до появи цілого класу вояків, єдиним зайняттями яких були міжусобні війни.[1] Насильство з боку лицарів періодично засуджувалося церквою, яка, врешті-решт запровадила «Мир та перемир'я Боже» (лат. Pax Dei, Treuga Dei), яке забороняло бойові дії в певні дні року. В той самий час реформи папства призвели до конфлікту з імператором Священної Римської імперії. Пара Григорій VII схвалював війни проти імператора, підводячи під них теологічне підґрунтя. Використання лицарів в ім'я християнства стало політикою, прийнятною для папства, причому лицарі могли використовувалися не лише проти політичних ворогів, а також в боротьбі з Андалусією та, теоретично, з сельджуками на сході.[2]

Ситуація на Близькому Сході[ред.ред. код]

Хронологія[ред.ред. код]

У 1097 році у Константинополі вони з'єднались з візантійською армією.

19 червня 1097 після більш ніж місячної облоги було здобуто місто Нікея.

3 червня 1098 року після шестимісячної облоги лицарями-хрестоносцями завойовано місто Антіох (сучасна Сирія), що перебувало під владою турків-сельджуків. Місто було розграбоване, а тисячі мусульман вбиті.

7 червня 1099 — війська хрестоносців під керівництвом герцога Нижньої Лотарінгії Годфріда Бульойнського підійшли до стін Єрусалиму і почали його облогу, а 14 липня взяли штурмом Єрусалим і вирізали майже всіх мусульман і євреїв (близько 40 тисяч людей) та спалили мечеті і синагоги.

Після цього було засновано головну державу хрестоносців — Єрусалимське королівство, першим правителем якого став герцог Нижньої Лотарингії Готфрід Бульйонський, взявши собі титул «заступника Гроба Господнього».

Посилання[ред.ред. код]

  1. Asbridge, Thomas. The First Crusade: A New History. Oxford, 2004 (ISBN 0-19-517823-8)
  2. Riley-Smith, Jonathan. The First Crusade and the Idea of Crusading. University of Pennsylvania, 1991. (ISBN 0-8122-1363-7)


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Готфрід Бульйонський, французький лицар, голова першого хрестового походу
Хрестові походи
1-й хрестовий похід
Селянський хрестовий похід
Німецький хрестовий похід
Норвезький хрестовий похід
Хрестовий похід 1101
2-й хрестовий похід
3-й хрестовий похід
4-й хрестовий похід
Альбігойський хрестовий похід
Дитячі хрестові походи
5-й хрестовий похід
6-й хрестовий похід
7-й хрестовий похід
Хрестові походи пастушків
8-й хрестовий похід
9-й хрестовий похід
Александрійський хрестовий похід (1365)
Північні хрестові походи
Хрестові походи проти гуситів
Хрестовий похід на Варну