Період Чжаньґо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Період Чжаньго)
Перейти до: навігація, пошук
Історія Китаю
Історія Китаю:
Епоха неоліту
Три правителі і п'ять імператорів
Династія Ся
Династія Шан
Династія Чжоу
Східна Чжоу Період Чуньцю
Період Чжаньго
Династія Цінь
(Династія Чу) — смутний час
Династія Хань Західна Хань
Династія Сінь, Ван Ман
Східна Хань
Епоха трьох держав Династія Вей Династія Шу Династія У
Західна Цзінь
Шістнадцать варварських держав Східна Цзинь
Південні і Північні династії
Династія Суй
Династія Тан
Республіка Китай
Китайські держави у 5 ст. до н.е. (напередодні Чжаньґо)

Період Чжаньґо або Період Воюючих Царств (кит. традиц.: 戰國時代спрощ.: 战国时代піньїнь: Zhànguó Shídài) — період історії Китаю з 475 по 221 до Р.Х., який слідує за періодом Чуньцю та завершується із перемогою царства Цінь та об'єднанням колишніх суверенних країн у імперію.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Початком періоду Чжаньґо вважають поділення території царства Цзінь 晋 між країнами Хань, Вей і Чжао (див. en:Partition of Jin). Відповідно до тієї чи іншої позиції дослідників, початком періоду вважають 475 або 403 р. до н.е., тобто початок або кінець цього процесу (див. декілька інших версій у англійській вікі).

Схема зміни державних кордонів

Період характеризує занепад аристократичного укладу попередньої епохи та зрост активності найнижчого з аристократичних станів, ши 士; формування територіальних держав із розвиненим бюрократичним апаратом, піднесення комерційної діяльності; бурхлива соціальна динаміка. Існування країн залежало від успіху у політичному маневруванні та проведенні економічних реформ, що диктувало запровадження меритократії та попит на технічні знання. Із розповсюдженням заліза, піхоти та арбалетів (на місто аристократичних колесниць так луків) успіх у воєнних діях став залежти від численності війська та його тренування. Таким чином, володарі змагалися за привернення мігруючого населення та за створення умов щодо його добробуту.

Згідно з династійним принципом хронологізації у класичній китайській історіографії, початок періоду Чжаньґо належить до епохи Східна Чжоу: на той час стародавня динстія Чжоу 周, заснована у 1046 році до н.е. ще продовжувала своє існування, але майже повністю втратила політичний вплив. Остання доба періоду Чжаньґо вже знаходиться поза цією епохою, коли царство Чжоу було винищено (256 до н.е.) та боротьба за володіння Китаєм розгорнулася між двома сверхдержавами, Цінь та Чу. Переходу до прямого протистояння Цінь та Чу передував період існування коаліцій: «північ—південь» (коаліція цзун 縱, «вертикальна») у складі царств Янь, Хань, Вей, Ці, Чу, Чжао, та «схід—захід» (коаліція хен 橫, «горизонтальна») на чолі із царством Цінь. Починаючи з 325 до 221 року до н.е. царством Цінь разом із союзниками було проведено біля 50 великих військових кампаній. Завдяки цьому усі вороги коаліції хен були розбиті й утворено імперію Цінь.

Наука та техніка[ред.ред. код]

В цей час у державі Цінь діяв талановитий гідроінженер Лі Бін.

Інтелектуальні течії[ред.ред. код]

Основна стаття: Сто шкіл.

Чжаньґо характеризує унікальний плюралізм думки. Віхами епохи стало заснування першої в Китаї академії у царстві Ці (4 ст.), а також спроба на інтеграцію усієї інтелектуальної спадщини того часу у проєкті Люй Бувея у царстві Цінь (3 ст.).

Джерела та література[ред.ред. код]