Пер-Лашез
Координати: 48°51′39″ пн. ш. 2°23′43″ сх. д. / 48.86083° пн. ш. 2.39528° сх. д.
| Пер-Лашез | |
Монумент «Померлим» на Пер-Лашез |
|
| Інформація про цвинтар | |
|---|---|
| Країна | Франція |
| Розташування | Париж |
| Площа | 48 га |
| Адреса | бульвар de Ménilmontant |
| Веб-сайт | Офіційний сайт |
Пер-Лашез (фр. Père Lachaise, буквально «отець Лашез», на честь єзуїтського ченця) — один з найвідоміших цвинтарів Парижа. Розташований на сході міста, в 20-му муніципальному окрузі. Офіційна назва — Східний цвинтар (фр. Cimetière de l'Est). Це найбільша зелена оаза французької столиці й один з найбільших музеїв надгробної скульптури просто неба площею близько 48 гектарів.[1]
Зміст |
Історія [ред.]
На початку своєї історії Пер-Лашез не називався своїм теперішнім ім'ям, а був просто жебрацьким районом з непримітними вулицями.[2] Квартал знаходився на задвірках середньовічного Парижу, на старому пагорбі «Champ l'Evèque». У 1430 році заможний купець побудував тут собі особняк, який, з часом, перетворився у власність монастиря. Згодом земля і Шарронський пагорб, на якому з'явилося цвинтар, опинилося у власності ордену єзуїтів, а місцевість зберегла ім'я одного з отців цього ордена Франсуа де ла Шеза (1624–1709), який був духовним наставником і сповідником Людовика XIV. Дружбу короля і ченця орден використовував з корисливою метою, розширюючи й оздоблюючи свої володіння. Чернечий сад з фонтанами, рідкісними рослинами, оранжереєю, гротами і водоспадами перетворився на місце романтичних зустрічей аристократії. Після смерті Людовика орден збанкрутував, а чернечі землі були конфісковані і продані з аукціону. Альтанки, гроти і водоспади було знесено або скопано, а сад переплановано в англійському стилі. На місці єзуїтської обителі було збудовано каплицю.
Ділянку на пагорбі, яка мала площу близько 17 гектарів, біля кварталу Бевіль, де жили переважно нижчі верстви населення, було придбано містом Парижем у приватних власників у 1804 році. Покупці, згодом, примудрилися навіть продати ділянку під поховання колишнім власникам землі за значно більшу суму, ніж та, що була сплачена за всю територію в цілому.[2]
Спочатку цвинтар розташовувався далеко від тодішніх меж міста і привертав мало клієнтів. Щоб виправити становище, влада і зокрема Ніколя Фрешо, проектувальник, який зробив значний грошовий пай, вирішили додати Пер-Лашез популярності і перепоховали тут рештки Жана де Лафонтена і Мольєра. Потім, в 1817 році сюди перевезли останки П'єра Абеляра і його учениці Елоїзи. Це принесло свої плоди: до 1824 року кількість постійних «мешканців» Пер-Лашез зросла з кількох десятків до 33 тисяч. Протягом 200 років тут ховали видатних діячів культури, науки і мистецтва, які зробили внесок в історію Франції. Усього на кладовищі поховано більше 1000 000 чоловік, не рахуючи тих, чий прах знаходиться в колумбарії.
Однією з визначних пам'яток Пер-Лашез стала Стіна комунарів, біля якої в травні 1871 року були розстріляні 147 комунарів Паризької комуни.
Розташування [ред.]
Цвинтар є частиною бульвару de Ménilmontant. Станція метро Philippe Auguste лінії № 2 поруч з головним входом. Станція Père Lachaise, розташовується на перетинах ліній № 2 і № 3, хоча від станції цвинтар знаходиться на відстані 500 метрів від бокового входу. Деякі відвідувачі надають перевагу станції Gambetta на лінії № 3, оскільки вхід з цього боку цвинтаря дозволяє їм почати огляд з могили Оскара Уайльда.
Знамениті люди, поховані на Пер-Лашез [ред.]
Вчені [ред.]
- П'єр Абеляр (1079–1142), філософ і богослов
- Фернан Бродель (1902–1985), французький історик
- П'єр Бурдьє (1930–2002), соціолог і філософ
- Домінік Віван-Денон (1747–1825), єгиптолог, перший директор музею Лувр
- Самюель Ганеман (1755–1843), основоположник гомеопатії
- Жозеф-Луї Гей-Люссак (1778–1850), французький хімік і фізик
- Аллан Кардек (1804–1869), дослідник спіритизму
- Огюст Конт (1798–1857), філософ і соціолог
- Жорж Леопольд Кюв'є — (1769–1832), вчений палеонтолог
- Жан-Франсуа Ліотар (1924–1998), філософ-постмодерніст і теоретик літератури
- Папюс (1865–1916) — французький містик, письменник та лікар
- Моріс Мерло-Понті (1908–1961), філософ
- Жюль Мішле (1798–1874), французький історик
- Гаспар Монж (1746–1818), математик, згодом прах перенесено до Пантеону.
- Анрі Сен-Симон (1760–1825), засновник школи утопічного соціалізму
- Микола Тургенєв (1789–1871), декабрист
- Антуан Фабр д'Оліве (1767–1825) — письменник, вчений, філософ-містик
- Жан-Франсуа Шампольон (1790–1832), вчений-єгиптолог
Політичні діячі [ред.]
- Луї Блан, (1811–1882), діяч революції 1848 року
- Поль Баррас (1755–1829), діяч Великої французької революції
- Луї Огюст Бланкі (1805–1881), французький політичний діяч
- Олександр Колонна-Валевський (1810–1868), французький політик і дипломат
- Жюль Валлес (1832–1885), політичний діяч і письменник
- Максим Вінавер (1862–1926), російський громадський діяч, депутат державної думи, один із засновників партії кадетів
- Едуар Даладьє (1884–1970), французький політичний діяч, прем'єр-міністр в 1933, 1934, 1938–1940
- Ярослав Домбровський (1836–1871), польський і французький революціонер і воєначальник
- Жак Дюкло (1896–1975), діяч французького комуністичного руху
- Юг-Бернар Маре (1763–1839) — французький політичний діяч, герцог Бассано.
- Нестор Махно (1888–1934), український анархіст, революціонер, провідник селянських визвольних змагань в Україні 1917–1921 рр.
- Жорж Осман (1809–1891), французький державний діяч і містобудівник
- Фредерік Пассі (1822–1912), політитчний діяч, перший лауреат Нобелівської премії миру
- Моріс Торез (1900–1964), генеральний секретар Французької комуністичної партії (1930–1964)
- Рафаель Трухільйо (1891–1961), домініканський диктатор (1930–1961)
- Луї Адольф Тьєр (1797–1877), французький політичний діяч і історик
- Фелікс Фор (1841–1899), 7-ий Президент Французької республіки
Військові [ред.]
- Франсуа Келлерман (1735–1820), маршал Франції
- Етьєн Макдональд (1765–1840), воєначальник, маршал Франції
- Андре Массена (1758–1817), маршал Франції
- Йоахим Мюрат (1771–1815), маршал Франції, король неаполітанський
- Мішель Ней (1769–1815), маршал Франції
- Омелянович-Павленко Михайло Володимирович (1878–1952) генерал-полковник Армії УНР
- Луї-Габріель Сюше (1770–1826), маршал Франції
Композитори, музиканти та співаки [ред.]
- Жільбер Беко (1927–2001), французький співак, композитор і актор
- Вінченцо Белліні (1801–1835), італійський композитор
- Жорж Бізе (1838–1875), композитор
- Стефан Грапеллі (1908–1997), французький джазовий скрипаль
- Марі Дюба (1894–1972), естрадна співачка
- Поль Дюка, (1865–1935), французький композитор
- Джордже Енеску, (1881–1955) — румунський композитор, скрипаль
- Марія Каллас (1923–1977), оперна співачка
- Луїджі Керубіні, італійський композитор
- Крейцер Рудольф (1766–1831), французький скрипаль, композитор і диригент
- Джим Моррісон (1943–1971), американський співак, учасник групи The Doors
- Мішель Петруччіані (1962–1999), французький джазовий піаніст
- Едіт Піаф (1915–1963), співачка і актриса
- Франсіс Пуленк, композитор
- Фредерік Шопен (1810–1849), польський композитор
Скульптори та архітектори [ред.]
- Луї Вісконті (1791–1853), французький архітектор
- Жан-Жозеф Карріес (1855–1894), скульптор, художник-кераміст і мініатюрист
Художники [ред.]
- Карел Аппел (1921–2006), нідерландський художник
- Поль Бодрі (1828–1886), французький художник
- Едуард Війральт (1898–1954), естонський художник
- Вольс (1913–1951), німецький художник
- Антоніо де ла Гандара (1861–1917), французький художник
- Жак Луї Давид (1748–1825), художник, основоположник французького неокласицизму
- Ежен Делакруа (1798–1863), художник
- Оноре Дом'є, французький художник — карикатурист
- Гюстав Доре (1832–1883), художник та книжковий ілюстратор
- Домінік Енгр (1780–1867), художник
- Макс Ернст (1891–1976), німецький і французький художник
- Теодор Жеріко (1791–1827), французький художник
- Фелікс Зім (1821–1911), художник
- Гюстав Кайботт (1848–1894), художник
- Каміль Коро (1796–1875), французький художник, пейзажист
- П'єр Огюст Кот (1837–1883), французький художник, представник академізму
- Марі Лорансен (1883–1956), французька художниця
- Амедео Модільяні (1884–1920), художник-експресіоніст
- Каміль Піссарро (1830–1903), французький художник-імпресіоніст
- Жорж Сера (1859–1891), французький художник, засновник пуантилізму
- Павло Челіщев (1898–1957), художник
Актори, режисери [ред.]
- Жанна Авріль (1868–1943), танцівниця і модель
- Сара Бернар (1844–1923), актриса
- Іветта Гільбер (1865–1944), співачка Мулен-Руж, актриса, модель Тулуз-Лотрека
- Батист Дебюро (1796–1846), актор-мім
- Ісідора Дункан (1878–1927), балерина
- Клод Жад (1948–2006), французька актриса
- Анні Жирардо (1931–2011), французька актриса
- Мадемуазель Жорж (1787–1867), актриса
- Марсель Марсо (1923–2007), актор-мім, творець паризької школи мімів
- Жорж Мельєс (1861–1938), французький підприємець, режисер, один з основоположників світового кінематографа
- Ів Монтан (1921–1991), актор
- Жан-П'єр Омон (1911–2001), французький актор
- Еліза Рашель (1821–1858), французька актриса
- Мадемуазель Рокур (1756–1815), актриса
- Мадам Сакі (1786–1866), циркова артистка, повітряна гімнастка, танцювала на дроті
- Симона Синьйоре (1921–1985), актриса
- Марі Трентіньян (1962–2003), актриса
- Лої Фуллер (1862–1928) — американська танцівниця
- Клод Шаброль, режисер
Письменники, драматурги, журналісти та поети [ред.]
- Гійом Аполлінер (1880–1918), поет
- Мігель Анхель Астуріас (1899–1974), гватемальський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури
- Оноре де Бальзак (1799–1850), письменник
- Анрі Барбюс (1873–1935), письменник
- Блок Жан-Рішар (1884–1947), французький письменник
- П'єр Бомарше (1732–1799), драматург і публіцист
- Казимир Брандис, письменник
- Евеліна Ганська (1801–1882), письменниця, дружина Оноре де Бальзака
- Ремі де Гурмон (1858–1915), французький письменник-символіст
- Ежен Дабі, французький письменник
- Поль Елюар (1895–1952), поет
- Едмон Жабес (1912–1991) — французький поет
- Колетт (1873–1954), письменниця
- Жан де Лафонтен (1621–1695), байкар
- Жан-Батист Мольєр (1622–1673), комедіограф
- Альфред де Мюссе (1810–1857), французький поет, драматург і прозаїк
- Жерар де Нерваль (1808–1855), французький поет-романтик
- Анна де Ноай (1876–1933), французька поетеса
- Віктор Нуар (1848–1870), відомий французький журналіст
- Жорж Перек, французький письменник
- Марсель Пруст (1871–1922), письменник
- Скріб, Ежен, драматург
- Гертруда Стайн (1874–1946), письменниця
- Оскар Уайльд (1854–1900), письменник
- Садег Хедаят (1903–1951), іранський письменник
Інші [ред.]
- Клод Бернар (1813–1878), французький лікар
- Софі Бланшар (1778–1819), французька повітроплавець
- Олександр Гінзбург (1936–2002), радянський правозахисник, політв'язень
- Берта де Кур'єр (1852–1916), куртизанка, модель, муза Ремі де Гурмона
- Тед Лапідус (1929–2008), французький кутюр'є
- Полікарп (Сікорський) — (1875–1953) митрополит Української Автокефальної Православної Церкви в Діаспорі
- Джеймс де Ротшильд (1792–1868), банкір
Галерея [ред.]
-
Могила Аполлінера
-
Надгробок Бальзака
-
Могила Сари Бернар
-
Могила Жоржа Бізе
-
Місце поховання Айседори Дункан у колумбарії
-
Могила Луї Вісконті
-
Могила Марселя Марсо
-
Могила Мішеля Петруччані
-
Могила Марселя Пруста
-
Надгробок Фелікса Фора
-
Могила Жана-Франсуа Шампольона
Пер-Лашез у кінематографі [ред.]
- Дія п'ятнадцятої історії фільму Париже, я люблю тебе відбувається на знаменитому кладовищі.
Деякі відомі епітафії [ред.]
- «Найстрашніше за всі муки пекла для нього те, що ти читаєш цю епітафію на його могилі безкоштовно» (Могила лихваря)
- «Він підкорив усі квіти, крім безсмертника» (Надгробок паризького садівника)
- «Він ніколи не віддавав жодних боргів, окрім боргів природи» (Могила безтурботної людини)
- «Хоч безталанним повсюдно визнаний
Все ж до Академії не був покликаний» (Автоепітафія поета-сатирика Піррона) - «Він був вірний своїм демонам» (Епітафія на могилі Джима Моррісона)
Примітки [ред.]
- ↑ http://travel2.nytimes.com/top/features/travel/destinations/europe/france/paris/sight_details . html? vid = 1083747029281 & inline = nyt-classifier
- ↑ а б http://www.all-paris.ru/articles/monuments/perelachaise
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Пер-Лашез |
- Офіційний сайт, віртуальна екскурсія (фр.)
- Cimetière du Père-Lachaise (фр.)
- Photographs of Cimetière du Père-Lachaise (фр.)
- Sensuality revealed by the funerary sculpture in Père Lachaise Cemetery (англ.)
- План поховань визначних людей на Пер-Лашез
- Movie tour about Père-Lachaise (англ.)
- Паризький цвинтар Пер-Лашез відзначив 202-річчя