Пер Лагерквіст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пер Фабіан Лаґерквіст
Pär Fabian Lagerkvist
Пер Лагерквіст, 1950 рік
Пер Лагерквіст, 1950 рік
Дата народження 23 травня 1891(1891-05-23)
Дата смерті 11 липня 1974(1974-07-11) (83 роки)
Громадянство Швеція Швеція
Мова творів шведська
Рід діяльності прозаїк, драматург, поет, есеїст
Премії

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1951)

Nobel prize medal.svg

Пер Лагеркві́ст (швед. Pär Lagerkvist; * 23 травня 1891 року — 11 липня 1974 року) — шведський письменник. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1951 рік.

« «За художню силу і абсолютну незалежність суджень письменника, який шукав відповіді на вічні питання, що стоять перед людством».  »
З обґрунтування Нобелівського комітету


Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Народився він 23 травня 1891 року у місті Векше в провінції Смоланд. У сім'ї начальника місцевої залізничної станції він був молодшим із семи дітей. Відомо, що у батьківському домі висів портрет Мартіна Лютера і було три книги: Біблія, збірник псалмів і книга проповідей.

Лагерквіст був багатостороннім і розвиненим юнаком, що доводять його тяга до письменництва, любов до малювання і наявність музичного слуху.

Дебютом літературної діяльності письменника стала розповідати «Материнська любов», надрукована у місцевій газеті «Смоландс-Постен» 19 листопада 1906 року. Молодому даруванню тоді було лише п'ятнадцять років.

Гімназійні роки[ред.ред. код]

У гімназійні рок, Лагерквіст захоплювався біологією і знайомився з новою літературою — А. Стріндбергом і неоромантиками. Під впливом цих занять молода людина перетворюється на радикального соціаліста. Співпрацюючи із соціалістичними журналами та газетами, Лагерквіст випускає бойовий вірш «Ми, сильні», який вийшов на сторінках молодіжного соціал-демократичного часопису «Фрам» у 1910 році. Вірші і новели цього періоду оспівують героїзм і світле майбутнє, але, по суті, вважаються несамостійними, з абстрактними образами.

Завдяки допомозі старшого брата Гуннара, шкільного вчителя, і всієї родини в цілому, Пер продовжував свою освіту в Уппсалі, куди він у 1911 році вирушив вивчати історію літератури і мистецтва. Сім'я молодого письменника, яка не могла похвалитися зайвим достатком, продовжувала допомагати йому протягом багатьох років.

Експериментальна повість «Люди» побачила світ у 1912 році. Це була перша книга Лагерквіста, що оповідає про демонічного героя, одержимого злом. За їдким зауваженням критика Е. Хедена, книга «у більшій своїй частині — але, на жаль, не цілком — складається з тире».[1] У подальшій творчості письменник ніколи не повертався до своїх ранніх творів, таких, як «Дві казки про життя» (1913), книга віршів і ліричної прози «Мотиви» (1914) і збірка новел «Залізо і люди» (1915).

Рання творчість[ред.ред. код]

Під час подорожі до Парижа, яку Лагерквіст здійснив навесні 1913 року, він знайомиться з групою художників із Скандинавії і звертає увагу на сучасний французький живопис. Сильний вплив справив на письменника кубізм з властивими цьому напряму інтелектуалізмом, естетичною метою, відмовою від наслідування дійсності. Восени того ж року виходить естетичний маніфест «Мистецтво словесне і мистецтво образотворче», який оповідає про шляхи розвитку літератури і живопису. У ньому Лагерквіст виступає проти розважальної літератури, протиставляючи їй сучасне мистецтво, яке побудоване на простих і стійких елементах. До цього мистецтва, на думку Лагерквіста, належить у першу чергу кубізм, а в літературі — архаїчні форми поезії з їх простою, але виразною мовою: Біблія, ісландський епос, пам'ятки стародавнього Сходу і т. д.

Твори[ред.ред. код]

  • Människor (Люди), 1912 (новела)
  • Ordkonst och bildkonst (Література й мистецтво), 1913 (есе)
  • Två sagor om livet (Дві казки про життя), 1913 (оповідання)
  • Motiv, 1914 (поезії)
  • Järn och människor (Сталь і люди), 1915 (оповідання)
  • Ångest, 1916 (poèmes)
  • Sista människan (Остання людина), 1917 (драма)
  • Modern Teater, 1918 (драма, есе)
  • Kaos (Хаос), 1919 (драма)
  • Himlens hemlighet (Таємниця неба), 1919 (драма)
  • Det eviga leendet (Вічна посмішка), 1920 (оповідання)
  • Den lyckliges väg (Щаслива дорога), 1921 (поезії)
  • Den osynlige (Невидимки), 1923 (драма)
  • Onda sagor (Жорстокі казки), 1924 (оповідання)
  • Gäst hos verkligheten (Вигнання на землі), 1925 (роман)
  • Hjärtats sånger (Пісні серця), 1926 (поезії)
  • Det besegrade livet (Тріумф над життям), 1927 (роман)
  • Han som fick leva om sitt liv (Людина, що жила своїм життям), 1928 (драма)
  • Kämpande ande (Войовничий дух), 1930 (оповідання: Bröllopsfesten (Весілля) ; Guds lille handelsresande ; Själarnas maskerad (Замасковані душі) ; Uppbrottet)
  • Vid lägereld, 1932 (поезії)
  • Konungen (Король), 1932 (драма)
  • Bödeln (Кат), 1933 (роман)
  • Den knutna näven (Стиснутий кулак), 1934 (оповідання: Stridsland ; Evighetsland ; Undret i Delphi ; Hellensk morgondröm)
  • I den tiden (У цей час), 1935 (оповідання)
  • Människan utan själ (Людина без душі), 1936 (драма)
  • Genius (Геній), 1937 (поезії)
  • Seger i mörker (Перемога в темряві), 1939 (драма)
  • Den befriade människan (Звільнена людина), 1939 (оповідання)
  • Sång och strid (Пісня й конфлікт), 1940 (поезії)
  • Dikter (поезії), 1941
  • Midsommardröm i fattighuset (Сон про ніч на заводі), 1941
  • Hemmet och stjärnan (Домівка й зірки), 1942 (поезії)
  • Dvärgen (Карлик), 1944 (роман)
  • De vises sten (Філософський камінь), 1947 (драма)
  • Låt människan leva (Дайте людині жити), 1949 (драма)
  • Prosa, 1949 (оповідання: Prosastycken ur Ångest ; Den fordringsfulla gästen ; Det eviga leendet ; Morgonen ; Onda sagor)
  • "Barabbas (Варрава), 1950 (роман)
  • Aftonland, (Вечірня країна) 1953 (поезії)
  • Sibyllan (Сивілла), 1956 (роман)
  • Ahasverus död (Смерть Агасфера), 1961 (роман)
  • Pilgrim på havet (Пілігрим моря), 1962 (роман)
  • Det heliga landet, (Свята земля) 1964 (роман)
  • Mariamne (Маріамна), 1967 (роман)
  • Den svåra resan (Хроніка одного кохання), 1985 (роман)

Українські переклади[ред.ред. код]

1988 Lagerkvist.jpg

Примітки[ред.ред. код]

  1. Цит. за: Мацевич. А. Міф про людину Пера Лагерквіста // Пер Лагерквіст твори т.1 Харків., 1997. — С. 7.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник:
Вернер фон Гейденстам
Шведська академія,
Крісло № 8

1940—1974
Наступник:
Естен Шестранд