Пер Лагерквіст
| Пер Фабіан Лаґерквіст | |
| Pär Fabian Lagerkvist | |
 Пер Лагерквіст, 1950 рік |
|
| Дата народження: |
23 травня 1891 |
|---|---|
| Дата смерті: |
11 липня 1974 (83 роки) |
| Громадянство: |  Швеція |
| Мова творів: | шведська |
| Рід діяльності: | прозаїк, драматург, поет, есеїст |
| Премії: |
 |
Пер Лагеркві́ст (швед. Pär Lagerkvist; * 23 травня 1891 року — † 11 липня 1974 року) — шведський письменник. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1951 рік.
| « | «За художню силу і абсолютну незалежність суджень письменника, який шукав відповіді на вічні питання, що стоять перед людством». | » |
-
-
- З обґрунтування Нобелівського комітету
-
Зміст |
Біографія [ред.]
Дитинство і юність [ред.]
Народився він 23 травня 1891 року у місті Векше в провінції Смоланд. У сім'ї начальника місцевої залізничної станції він був молодшим із семи дітей. Відомо, що у батьківському домі висів портрет Мартіна Лютера і було три книги: Біблія, збірник псалмів і книга проповідей.
Лагерквіст був багатостороннім і розвиненим юнаком, що доводять його тяга до письменництва, любов до малювання і наявність музичного слуху.
Дебютом літературної діяльності письменника стала розповідати «Материнська любов», надрукована у місцевій газеті «Смоландс-Постен» 19 листопада 1906 року. Молодому даруванню тоді було лише п'ятнадцять років.
Гімназійні роки [ред.]
У гімназійні рок, Лагерквіст захоплювався біологією і знайомився з новою літературою — А. Стріндбергом і неоромантиками. Під впливом цих занять молода людина перетворюється на радикального соціаліста. Співпрацюючи із соціалістичними журналами та газетами, Лагерквіст випускає бойовий вірш «Ми, сильні», який вийшов на сторінках молодіжного соціал-демократичного часопису «Фрам» у 1910 році. Вірші і новели цього періоду оспівують героїзм і світле майбутнє, але, по суті, вважаються несамостійними, з абстрактними образами.
Завдяки допомозі старшого брата Гуннара, шкільного вчителя, і всієї родини в цілому, Пер продовжував свою освіту в Уппсалі, куди він у 1911 році вирушив вивчати історію літератури і мистецтва. Сім'я молодого письменника, яка не могла похвалитися зайвим достатком, продовжувала допомагати йому протягом багатьох років.
Експериментальна повість «Люди» побачила світ у 1912 році. Це була перша книга Лагерквіста, що оповідає про демонічного героя, одержимого злом. За їдким зауваженням критика Е. Хедена, книга «у більшій своїй частині — але, на жаль, не цілком — складається з тире».[1] У подальшій творчості письменник ніколи не повертався до своїх ранніх творів, таких, як «Дві казки про життя» (1913), книга віршів і ліричної прози «Мотиви» (1914) і збірка новел «Залізо і люди» (1915).
Рання творчість [ред.]
Під час подорожі до Парижа, яку Лагерквіст здійснив навесні 1913 року, він знайомиться з групою художників із Скандинавії і звертає увагу на сучасний французький живопис. Сильний вплив справив на письменника кубізм з властивими цьому напряму інтелектуалізмом, естетичною метою, відмовою від наслідування дійсності. Восени того ж року виходить естетичний маніфест «Мистецтво словесне і мистецтво образотворче», який оповідає про шляхи розвитку літератури і живопису. У ньому Лагерквіст виступає проти розважальної літератури, протиставляючи їй сучасне мистецтво, яке побудоване на простих і стійких елементах. До цього мистецтва, на думку Лагерквіста, належить у першу чергу кубізм, а в літературі — архаїчні форми поезії з їх простою, але виразною мовою: Біблія, ісландський епос, пам'ятки стародавнього Сходу і т. д.
Твори [ред.]
- Människor (Люди), 1912 (новела)
- Ordkonst och bildkonst (Література й мистецтво), 1913 (есе)
- Två sagor om livet (Дві казки про життя), 1913 (оповідання)
- Motiv, 1914 (поезії)
- Järn och människor (Сталь і люди), 1915 (оповідання)
- Ångest, 1916 (poèmes)
- Sista människan (Остання людина), 1917 (драма)
- Modern Teater, 1918 (драма, есе)
- Kaos (Хаос), 1919 (драма)
- Himlens hemlighet (Таємниця неба), 1919 (драма)
- Det eviga leendet (Вічна посмішка), 1920 (оповідання)
- Den lyckliges väg (Щаслива дорога), 1921 (поезії)
- Den osynlige (Невидимки), 1923 (драма)
- Onda sagor (Жорстокі казки), 1924 (оповідання)
- Gäst hos verkligheten (Вигнання на землі), 1925 (роман)
- Hjärtats sånger (Пісні серця), 1926 (поезії)
- Det besegrade livet (Тріумф над життям), 1927 (роман)
- Han som fick leva om sitt liv (Людина, що жила своїм життям), 1928 (драма)
- Kämpande ande (Войовничий дух), 1930 (оповідання: Bröllopsfesten (Весілля) ; Guds lille handelsresande ; Själarnas maskerad (Замасковані душі) ; Uppbrottet)
- Vid lägereld, 1932 (поезії)
- Konungen (Король), 1932 (драма)
- Bödeln (Кат), 1933 (роман)
- Den knutna näven (Стиснутий кулак), 1934 (оповідання: Stridsland ; Evighetsland ; Undret i Delphi ; Hellensk morgondröm)
- I den tiden (У цей час), 1935 (оповідання)
- Människan utan själ (Людина без душі), 1936 (драма)
- Genius (Геній), 1937 (поезії)
- Seger i mörker (Перемога в темряві), 1939 (драма)
- Den befriade människan (Звільнена людина), 1939 (оповідання)
- Sång och strid (Пісня й конфлікт), 1940 (поезії)
- Dikter (поезії), 1941
- Midsommardröm i fattighuset (Сон про ніч на заводі), 1941
- Hemmet och stjärnan (Домівка й зірки), 1942 (поезії)
- Dvärgen (Карлик), 1944 (роман)
- De vises sten (Філософський камінь), 1947 (драма)
- Låt människan leva (Дайте людині жити), 1949 (драма)
- Prosa, 1949 (оповідання: Prosastycken ur Ångest ; Den fordringsfulla gästen ; Det eviga leendet ; Morgonen ; Onda sagor)
- "Barabbas (Варрава), 1950 (роман)
- Aftonland, (Вечірня країна) 1953 (поезії)
- Sibyllan (Сивілла), 1956 (роман)
- Ahasverus död (Смерть Агасфера), 1961 (роман)
- Pilgrim på havet (Пілігрим моря), 1962 (роман)
- Det heliga landet, (Свята земля) 1964 (роман)
- Mariamne (Маріамна), 1967 (роман)
- Den svåra resan (Хроніка одного кохання), 1985 (роман)
Українські переклади [ред.]
- Маріамна: Повісті / Пер. зі швед. О. Сенюк; Передм. О. М. Звєрєва. Худ. В. М. Попов. Київ, Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1988. (Серія «Зарубіжна проза ХХ століття»). Наклад — 30 000.
- О. М. Звєрєв. Повірити, що життя — це добро (12 с.)
- Кат (49 с.)
- Карлик (153 с.)
- Варавва (95 с.)
- Сивілла (108 с.)
- Паломник (166 с.)
- Смерть Агасфера
- Паломник на морі
- Свята земля
- Маріамна (49 с.)
Примітки [ред.]
- ↑ Цит. за: Мацевич. А. Міф про людину Пера Лагерквіста // Пер Лагерквіст твори т.1 Харків., 1997. — С. 7.
Посилання [ред.]
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Пер Лагерквіст |
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Пер Лагерквіст |
| Попередник: Вернер фон Гейденстам |
Шведська академія, Крісло № 8 1940—1974 |
Наступник: Естен Шестранд |
|
|||||||||||||||||
