Петер Грюнберг
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Петер Грюнберг | |
 |
|
| Народився | 18 травня 1939 Пльзень |
| Громадянство | Німеччина |
|---|---|
| Галузь наукових інтересів | фізика |
| Заклад | Карлтонський університет Дослідницький центр Юліха Кельнський університет |
| Alma Mater | Дармштадтський технологічний інститут |
| Вчене звання | професор |
| Наук. керівник | Штефан Гюфнер |
| Відомі учні | |
| Відомий у зв'язку з: | гігантський магнетоопір |
| Нагороди |
 |
Петер Андреас Грюнберг (нім. Peter Andreas Grünberg) (нар. 18 травня 1939 в Пльзені, нинішня Чехія) — німецький фізик, що спеціалізується у галузі фізики твердого тіла. Найбільш відомим його відкриттям є ефект гігантського магнетоопору (ЕГМО), за яке його було удостоєно Нобелівської премії 2007 р. (спільно з Альбертом Фером)[1]
Зміст |
[ред.] Біографія
Батько Петера Грюнберга, конструктор локомотивів на заводі «Шкода» у Пльзені, помер у 1945 р. Мати, Петер та його сестра були депортовані з Чехословаччини, як й інші судетські німці. Після переселення у Німеччину Грюнберг мешкав із сім'єю у місті Лаутербах в федеральній землі Гессен. У 1959 р. він склав вступні іспити та почав навчання в університеті у місті Франкфурт-на-Майні. Починаючи з 1962 р. навчався у технічному університеті Дармштадта. З 1966 по 1969 рр. Грюнберг проходив аспірантуру у професора Штефана Гюфнера на тему «Спектроскопічні дослідження деяких рідкісноземельних гранатів». Після захисту дисертації в 1969 р. отримав ступінь доктора філософії. Потім він провів 3 роки в Карлтонському університеті у Оттаві. З 1972 року працював науковим співробітником у дослідницькому центрі Юліха. Захистив докторську дисертацію в університеті Кельна, де він із 1984 р. працював приват-доцентом, і з 1992 р. професором. З часу виходу пенсію у 2004 р. Грюнберг працює у ролі запрошеного вченого в дослідницькому центрі Юлиха в інституті дослідження твердого тіла, у відділенні електронних властивостей.
[ред.] Роботи
Грюнберг був однім з перших, хто зайнявся дослідженням магнітних властивостей тонких плівок. Ця сфера досліджень вивчає спінові властивості матеріалів і називається спінтронікою. Результати досліджень дозволили створити нові, зменшені електронні прилади. У 1986 р. Грюнберг відкрив анти-феромагнітний взаємозв'язок в шарах заліза і хрома. Наприкінці 1987 р. Грюнберг відкрив, майже разом з Альбером Фером, ефект гігантського магнетоопору, завдяки якому наприкінці 90-х років вдалося різко збільшити місткість накопичувачів на жорстких магнітних дисках. Принцип дії більшості головок записи/зчитування інформації станом на 2007 рік ґрунтувався на цьому ефекті. Оплата ліцензії за використання патентів (починаючи з патенту DE 3820475 «сенсори магнітного поля із тонким феромагнітним шаром» дата заявки 16 червня 1988) надходить на рахунок інституту у Юліхе і складає двозначні мільйонні суми.
[ред.] Нагороди й звання
- Премія Вольфа з фізики 2006 р.
- Нобелівська премія з фізики (2007)
- Премія Японії (2007)
[ред.] Джерела
[ред.] Посилання
- Петер Грюнберг — сайт дослідницького центру Юліха (нім.)
- Стаття Грюнберга у журналі Phys. Rev. B, яка описувала ЕГМО.
 |
Це незавершена стаття про вченого. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
