Петралонська печера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петралонська печера
Nachbildung mausoleum petralona.jpg
Петралонська печера. Реконструкція вогнища, біля якого знайдено петралонського архантропа
Розташування Халкідіки, Греція
Довжина 2 км
Висота над
рівнем моря
270 м

Петрало́нська пече́ра (грец. Σπήλαιο Πετραλώνων) — печера, розташована поблизу села Петралона на півострові Халкідіки, за 55 км від міста Салоніки. Печера утворилась в результаті розвитку карстових процесів на західному схилі гори Катсіка, на висоті приблизно 270 м над рівнем моря. При вході до печери створений Антропологічний музей Петралони.

Дослідження[ред.ред. код]

Печера вперше була відкрита в травні 1959 року Філіппом Хадзарідісом, мешканцем села Петралона. Печера стала всесвітньо відомою, коли 16 вересня 1960 року інший мешканець Петралони Христос Сарріяннідіс знайшов в печері череп архантропа. Археологічні та антропологічні дослідження розпочались незабаром під керівництвом професора антропології Аріса Пуліаноса, який встановив, що знайдему архантропу близько 700 тисіч років, відтак він є найдавнішою людиною Європи.[1] Скелет доісторичної людини був знайдений серед решток примітивних знарядь праці, а також слідів вогнища. Петралонська печера вважається також найдавнішою пам'яткою використання людиною вогня. Череп петралонського архантропа нині зберігається в університеті Аристотеля в Салоніках.

Ці дані базуються на детальному вивченні стратиграфії печери, складеної 34 різновіковими шарами, ядерному, а також фаціальному і палентологічному аналізі. Серед фосилій дослідниками були знайдені рештки левів, гієн, ведмедів, пантер, слонів, носорогів, плейтоценового мегацерина (родина оленевих), бізонів, а також різні види родини оленевих і роду коней, також 25 видів птахів, 16 видів гризунів і 17 видів кажанів. Вік деяких решток встановлений на межі 5 млн років.

Довжина Петралонської печери становить близько 2 кілометрів. Вхід до печери являє собою штучний тунель близько 100 метрів (тунель побудовано 1974 року[2]), він проходить через еродований схил гори і охоплює старий, природний вхід. Температура в печері залишається постійною впродовж всього року на рівні близько 17 градусів за Цельсієм. По боках проходів облаштовані вітрини, що містять кам'яні й кістяні знаряддя, кістки, щелепи та зуби різних тварин, знайдених в печері. Неабиякий інтерес для туристів становлять і кілька залів із химерними сталактитами, сталагмітами та їхніми зростаннями сталагнатами.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]