Петренко Павло Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павло Дмитрович Петренко
Павло Дмитрович Петренко

Нині на посаді
На посаді з 27 лютого 2014
Президент   Олександр Турчинов (в.о.)
Прем'єр-міністр   Арсеній Яценюк
Попередник Олена Лукаш

Народився 17 липня 1979(1979-07-17) (35 років)
м. Чернівці
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія Народний фронт
Професія юрист
Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») 12 грудня 2012 17 березня 2014

Павло́ Дми́трович Петре́нко (* 17 липня 1979, м. Чернівці) — український політик та юрист. Народний депутат України 7-го скликання. Член Політради партії «Народний фронт». Міністр юстиції України з 27 лютого 2014.

Освіта[ред.ред. код]

Після отримання середньої освіти (атестат з золотою медаллю), вступив на юридичний факультет Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, який закінчив з відзнакою у 2001 році та здобув освіту за спеціальністю «Правознавство». Має освітньо-кваліфікаційний рівень магістра права.

У 2004 році отримав диплом Української академії зовнішньої торгівлі при Міністерстві економіки України за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності».

У 2014 році отримав вчений ступінь кандидата юридичних наук.

Юридична кар'єра[ред.ред. код]

У 2001-му році переїхав до Києва, до 2010-го року займався адвокатською практикою.

Трудову діяльність розпочав юрисконсультом приватних юридичних фірм, а з грудня 2001 року став головним юрисконсультом ВАТ «Державний ощадний банк України», де продовжив працювати до 2005 року на керівних посадах у департаменті правового забезпечення.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

З 2009 року був членом громадської організації та в подальшому політичної партії «Фронт Змін», входив до бюро партії та керував юридичним департаментом.

У листопаді 2010 року обраний депутатом Київської обласної ради, член постійної комісії з питань законності, правопорядку та боротьби з корупцією.

На парламентських виборах у грудні 2012 р. займав посаду керівника юридичного департаменту Об'єднаної опозиції «Батьківщина». З 12 грудня 2012 р. — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 52 в списку. Секретар Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя.

15 червня 2013, після об'єднання «Фронту Змін» і Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», був обраний одним із заступників лідера «Батьківщини»[1]. За час роботи в парламенті став автором та співавтором понад 60-ти законопроектів, третина з яких були прийняті Верховною Радою. У березні 2014-го року склав повноваження народного депутата України, перейшовши на роботу в уряд. З 10 вересня 2014-го року — член Політради партії Народний фронт.

Період Євромайдану[ред.ред. код]

Один з активних учасників Євромайдану 20132014 рр. Починаючи з 26 листопада 2013 року брав участь у звільненні перших активістів Євромайдану, затриманих та доставлених до міліцейських відділків.

2 грудня 2013 року виступив на стороні захисту у Шевченківському районному суді м. Києва у слуханнях 60 справ проти студентів, що були побиті «Беркутом» на Майдані в ніч проти 30 листопада. За результатами першого засідання судді побоялися прикривати явний злочин «Беркуту» та повернули міліції матеріали як незаконно оформлені.

2 грудня 2013 року став одним з засновників юридичного центру Штабу національного спротиву, який і очолив.

3 грудня 2013 року направив до Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції депутатське звернення з вимогою провести об'єктивне розслідування та притягнути суддю Окружного адмінсуду Києва Богдана Саніна, який намагався легалізувати злочинні дії «Беркуту», до дисциплінарної відповідальності та позбавити його статусу судді. Це звернення стало першим кроком у реформуванні та очищені судового корпусу України.

3 грудня 2013 року подав до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про взяття на поруки чотирьох мирних мітингувальників, які були жорстоко побиті після затримання.

5 грудня 2013 року юридична позиція Павла Петренка отримала перші перемоги, суди були змушені відправити до лікарень ряд жорстоко побитих активістів, яких на той час утримували у СІЗО. Завдяки тиску журналістів та правозахисників прокуратура була змушена дати вказівки щодо проведення судово-медичної експертизи побоїв, які отримали затримані активісти.

11-13 грудня 2013 року відбулися судові засідання по справах активістів Майдану, так званих в'язнів Банкової. 8 із 9 підзахисних Павла Петренка були звільнені.

19 грудня 2013 року Верховна Рада проголосувала за звільнення від кримінального переслідування учасників масових акцій протесту. За законопроект опозиції, внесений народними депутатами П.Петренком, В.Карпунцовим, О.Махніцьким, Ю.Мірошніченком та Н.Шуфричем  проголосували 339 депутатів. 23 грудня 2013 року закон був підписаний президентом В.Януковичем.

9 січня 2014 року Павло Петренко повідомив про звернення української опозиції до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у зв'язку з незаконним затриманням активістів Євромайдану.

У січні — лютому 2014-го року завдяки активним діям юридичної команди Павла Петренка десятки активістів Євромайдану, серед яких багато жорстоко побитих міліцією, були звільнені з-під варти зі зміною запобіжного заходу.

Реформаторська діяльність[ред.ред. код]

27 лютого 2014-го року увійшов до складу Кабінету Міністрів України Арсенія Яценюка, очоливши Міністерство юстиції України. 28-го лютого затверджений в.о. Президента України Олександром Турчиновим в якості постійного члена Ради національної безпеки та оборони України (РНБО).

« «Коли мене призначили на посаду Міністра юстиції, у мене було лише 2 варіанти дій: пливти по течії або під корінь ламати систему. Я обрав другий варіант. Безумовно, було дуже багато людей, які противилися цьому, оскільки корупція в системі юстиції процвітала протягом багатьох років. Тому мені не залишалося нічого іншого, як прийняти вольове рішення та повністю перезавантажити всю систему». («100 днів в Міністерстві юстиції», блог Павла Петренка на сайті видання «Лівий берег»)  »

Очоливши міністерство, Павло Петренко проголосив розробку 4-х блоків реанімаційних реформ:

4 березня 2014 року ініціював громадське обговорення законопроекту «Про відновлення довіри до судової системи України». Законопроект, що був розроблений разом із громадськістю та юридичною спільнотою, визначив правові та організаційні засади проведення атестації та люстраційної перевірки суддів судів загальної юрисдикції. 8 квітня 2014 року Верховна Рада ухвалила цей документ, пом'якшивши деякі норми щодо люстрації суддів.

5 березня 2014 року Павло Петренко ухвалив рішення про відмову від застосування голографічних знаків на спеціальних бланках, що використовуються в системі юстиції. Цим кроком вже в перші дні роботи вдалося зекономити понад 163 мільйони бюджетних коштів, які мали потрапити до кишені приватних структур.

11 березня за ініціативи Павла Петренка створена спеціальна робоча група для проведення антикорупційної перевірки роботи Державної виконавчої служби та Державної реєстраційної служби. Всі напрацьовані матеріали за фактами корупційних діянь передаються до Генеральної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ. За перші місяці роботи тільки у Державній виконавчій службі порушено 33 кримінальних провадження відносно службовців органів ДВС.

« «Буквально в перші тижні нашої роботи я запросив до Києва керівників органів юстиції в областях та запропонував їм на добровільних засадах скласти тест на рівні 4 курсу юрфаку. Результати цього «іспиту» виявилися невтішними. 40 осіб за результатами тестів та подальшої співбесіди в подальшому прийняли рішення звільнитися за власним бажанням» (блог Павла Петренка на «Українській правді»)  »

14 травня Павло Петренко ініціював проведення публічного відкритого конкурсу на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від Міністерства юстиції. Вперше, призначення на цю посаду за квотою Мінюсту відбувалося публічно, а не за одноосібним рішенням Міністра юстиції. 

Міжнародна діяльність[ред.ред. код]

14 березня Європейський суд з прав людини прийняв до провадження заяву у справі Україна проти Росії і застосував по ній тимчасові заходи згідно п.39 регламенту ЄСПЛ та зобов'язав Росію утриматися від будь-яких силових та військових дій проти громадян України на їх території, з метою недопущення порушення конвенції. Вперше в історії ЄСПЛ прийняття до провадження та винесення рішення по справі відбулося день в день.

21-22 березня Венеціанська комісія одноголосно визнала нелегітимним референдум у Криму, оскільки він порушує окрім Конституції України ще й базові міжнародні принципи щодо територіальної цілісності та суверенітету суб'єктів міжнародного права. Правова позиція України була представлена Павлом Петренком.

9 квітня Парламентська Асамблея Ради Європи визнала анексію Криму Російською Федерацією незаконною та закликала РФ вивести свої війська з АРК.

13 червня Європейський суд з прав людини зобов'язав Росію негайно повернути дітей-сиріт та їх вихователів, які були захоплені терористами Донецької народної республіки 12 червня 2014 в м. Сніжне Донецької області та незаконно переправлені до Російської Федерації. Рішення на позов Міністерства юстиції України було ухвалено день в день. Окрім того ЄСПЛ зобов'язав Російську Федерацію в термін до 17 червня надати пояснення про обставини, що супроводжували незаконний перетин російського кордону захоплених українських дітей-сиріт та їх вихователів. Даній справі у ЄСПЛ було надано статус пріоритетної.

Крим[ред.ред. код]

28 квітня 2014 року набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», підготовлений Міністерством юстиції. Основними його тезами є наступні:

  • Україна визнає тимчасово окуповані території невід’ємною частиною нашої держави і на цих територіях діють Конституція та закони України;
  • будь-які об'єкти державної власності, які знаходяться на території Криму, є власністю України і повна матеріальна відповідальність за збитки, спричинені державним компаніям, міністерствам та відомствам, покладається саме на російську сторону.

Заборона антиукраїнських партій[ред.ред. код]

30 квітня Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов Мін'юсту та виніс рішення про заборону діяльності в Україні партії «Русское единство».

13 травня Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов Мін'юсту та ліквідував політичну партію «Руський блок».

8 липня Міністерство юстиції України звернулося до Окружного адміністративного суду з проханням про заборону діяльності Комуністичної партії України.

« «На підставах великої кількості доказової бази щодо протизаконної діяльності з боку КПУ я ухвалив рішення, підписав і направив його до Окружного адміністративного суду про ліквідацію Компартії. Позов обумовлений порушеннями Компартією чинного законодавства в частині антиконституційної діяльності, підтримки бойовиків і сепаратистів на сході України, підтримки представниками Компартії військової агресії і захоплення Криму Росією, закликів до порушення територіальної цілісності й конституційної влади України. Йдеться також про фінансування і забезпечення, зокрема зброєю, терористичних організацій на сході України, підтримку псевдореферендумів про незалежність самопроголошених Донецької і Луганської «народних республік», активну участь у військових діях проти українських збройних сил. Процес буде максимально відкритим і прозорим, щоб суспільство могло побачити злочини КПУ» (З коментаря Павла Петренка радіо «Свобода»)  »

Нотаріат[ред.ред. код]

14 травня 2014 Міністр юстиції Павло Петренко зупинив процес проведення іспитів для приватних нотаріусів та анонсував запровадження незалежної електронної анонімної системи іспитів для отримання нотаріального свідоцтва.

За його словами, мета даної новації полягає у знищені корупції при складанні відповідних іспитів. «За даними громадських організацій, для того, щоб отримати  свідоцтво нотаріуса, необхідно дати хабара, який обчислюється насправді фантастичними сумами — від 20 до 100 тисяч доларів. Прийшов час поставити жирну крапку на цій корупційній схемі», — зазначив міністр.

Державна виконавча служба[ред.ред. код]

У квітні 2014 року Міністр юстиції Павло Петренко ініціював створення електронної системи реалізації арештованого майна. 

1 травня в Державній виконавчій службі України починає роботу пілотний проект з реалізації конфіскованого майна за допомогою електронних он-лайн торгів. Проект запущено в чотирьох регіонах країни: у Києві, Дніпропетровській, Вінницькій та Львівській областях.

За місяць приймається рішення про розширення географії проекту до 10 регіонів за рахунок Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Одеської, Харківської та Чернігівської областей. А ще за місяць — по всій території України, окрім тимчасово окупованих східних областей та АР Крим.

Перші торги відбулися 1 липня. Реалізуються 30 із 64 заявлених лотів. Сума реалізації становить 1 197 154 грн., що на 17,6% перевищує первісну вартість. Найбільше зростання стартової ціни становить понад 1500%. Адреса порталу, де проводяться електронні торги — http://torgi.minjust.gov.ua

Державна реєстраційна служба[ред.ред. код]

У березні 2014 року Міністр Петренко ініціює створення Єдиних центрів надання адміністративних послуг в Україні. До консультацій долучаються фахівці з Грузії  на чолі з Георгієм Вашадзе, екс-заступником Міністра юстиції Грузії, депутатом грузинського парламенту, одним з авторів проекту Будинків Юстиції у Грузії.

Вже у травні в Україні працює понад 50 центрів, в яких можна отримати 52 послуги, якими до цього опікувалися різні державні служби.

28 травня вперше запроваджується принцип екстериторіальності у сфері надання адміністративних послуг. Відповідно до Наказу № 845/5 «Про заходи щодо державної реалізації прав на землі сільськогосподарського призначення» реєстраційні дії відносно сільгоспземель можуть здійснюватися не тільки за місцем розташування земельної ділянки, а й в інших органах державної реєстрації в межах відповідної області.

« «Суспільство дуже добре реагує на необхідність запровадження позитивних змін. Якщо ми не можемо одночасно змінити всю систему, то можемо робити певні кроки: зменшити кількість документів, створити сервіс, який не потребує стояння в черзі. Нам потрібен якісний сервіс, він передбачає комфортні умови для споживача. Часи змінилися. І відтепер держава повинна обслуговувати громадян, а не громадяни — державу» (з інтерв'ю Павла Петренка виданню «Главком»)  »

Державна пенітенціарна служба[ред.ред. код]

8 квітня Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів». 

Відповідно до закону відбулися революційні зміни щодо отримання ув'язненими доступу до мобільного зв'язку та Інтернету. Також документ гарантував ув'язненим допуск до лікаря, заборонену розміщення засуджених, які вперше потрапили до в'язниці, разом з тими, хто має дві чи більше судимостей. Окрім того було заборонено перебування хворих на туберкульоз з іншими особами.

19 квітня набув чинності закон про амністію у 2014 році. Закон передбачає амністію засуджених, які вчинили нетяжкі злочини, незв'язані з насильством. В основному — економічні злочини. Особи, засуджені за такими статтями, будуть звільнені за рішенням судів протягом 2 місяців з моменту вступу закону в дію.

У рамках амністії на волю вийшло близько 26 тис. чоловік.

23 квітня за поданням Павла Петренка уряд одностайно прийняв рішення створити при Міністерстві юстиції Спеціальну комісію, яка проводитиме моніторинг умов перебування ув'язнених у СІЗО та установах виконання покарань та дотримання у цих закладах прав людини. Комісії надані якнайширші повноваження з доступу до затриманих та ув'язнених у будь-яких тюрмах та слідчих ізоляторах України.

До складу комісії вперше за історію Мін'юсту ввійшли правозахисники.

Відкриття реєстрів нерухомості[ред.ред. код]

Павло Петренко виступає за відкриття публічного доступу до реєстрів нерухомого майна українських громадян.

15 червня міністр юстиції закликав депутатів Верховної ради прийняти відповідний закон, що передбачає публічність державних реєстрів, у тому числі — реєстру речових прав на нерухоме майно. На переконання Петренка, цей законопроект дозволить виявляти потенційних корупціонерів, а також усунути афери з нерухомістю. 

 == Адвокатура == Міністерство юстиції України під керівництвом Павла Петренка розробило зміни до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" згідно яких планується остаточне встановлення монополії на надання правової допомоги та правових послуг. На думку Петренка у проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна експертиза не проводилась. Також не проводилась громадська антикорупційна експертиза . Громадське обговорення проекту здійснювалось винятково з адвокатами. Джерело пояснювальна записка

Пояснювальна записка до проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»

Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» оприлюднений Міністерством юстиції України 3 червня 2014 року.

Сім'я[ред.ред. код]

Неодружений. Є мати і сестра.

Хобі[ред.ред. код]

За словами сестри Оксани, Павло Петренко захоплювався шахами. Займався карате та боксом.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]