Петриченко Степан Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Степан Петриченко

Степан Максимович Петриченко (1892, дер. Нікітенка Жиздринського повіту Калузької губернії - 2 квітня 1947), старший писар лінкора «Петропавловськ», ініціатор проголошення «Радянської республіки матросів і будівників» на острові Найссаар (Естонія), голова Військово-революційного комітету Кронштадтського повстання, прибічник анархо-комунізму.

Народився в сім'ї малоземельного селянина. Через два роки після його народження сім'я переїхала в м. Олександрівськ (нині м. Запоріжжя), де Степан закінчив двокласне міське училище і поступив на роботу на місцевий металургійний завод металістом. У 1913 році Петриченко був призваний на військову службу на лінкор «Петропавловськ», що входив до складу Балтійського флоту.

Під час Лютневої революції в Росії, перебував з флотом на Естонському острові Нарген (тепер Найссаар). У грудні 1917 року тут була проголошена «Радянська республіка матросів і будівельників», яку очолив Степан Петриченко: вісімдесят військових моряків і близько двох сотень корінних остров'ян організували місцеве самоврядування, що проіснувало до захоплення Талліна військами кайзерівської Німеччина 26 лютого 1918 року. Червоно-чорний прапор «анархо-комуністів» був спущений, а її «уряд» суднами Балтійського флоту переправився в Гельсінкі, а звідти - в Кронштадт.

У «партійний тиждень» 1919 року вступив в РКП(б), але вибув з партії в ході «перереєстрації». Влітку 1920 року побував на батьківщині - в Запоріжжі. Після повернення схвально відгукувався про рух батька Махна, проте анархістом за переконаннями не став.

В 1921 році очолив Кронштадтське повстання і над Кронштадтом був піднятий червоно-чорний прапор анархо-комуністів[1]. Після придушення заколоту з тисячами його учасників перейшов у Фінляндію.

У 1922 році Петриченко відвідав посольство РРФСР в Ризі, де був завербований ГПУ і став агентом у Фінляндії.

У серпні 1927 року Петриченко в радянському посольстві в Ризі подав заяву на ім'я Калініна з проханням повернути радянське громадянство і дозволити повернутись в СРСР.

У 1937 році заявив про відмову співпраці з радянською розвідкою, однак потім знову погодився продовжити роботу. З початком Другої світової війни агентурна діяльність Петриченко була спрямована на висвітлення військових приготувань Німеччини та її союзників. Від Петриченко було отримано кілька важливих повідомлень про підготовку Німеччини до війни проти СРСР.

У 1941 році Петриченко був заарештований фінськими владою. 25 вересня 1944 на підставі угоди про перемир'я між СРСР, Великобританією і Фінляндією Петриченко був звільнений, а 21 квітня 1945 знову заарештований і переданий в органи контррозвідки Червоної Армії. Відповідно до вироку, за участь у контрреволюційній терористичній організації та приналежність до фінської розвідки, Петриченко був засуджений до виправно-трудового табору строком на 10 років.

Помер 2 червня 1947 під час етапування з Солікамського табору у Володимирську в'язницю (за іншими даними[2] на момент етапування серед живих не значився).

Посилання[ред.ред. код]

  1. Семанов С. Н. Ликвидация антисоветского Кронштадтского мятежа 1921 года (рос.)
  2. «УЗНИКИ ЛЕЙНО» (рос.)