Петров Андрій Павлович
| Андрій Павлович Петров | |
|---|---|
 |
|
| Відомості | |
| Дата народження | 2 вересня 1930 |
| Місце народження | Ленінград |
| Дата смерті | 15 лютого 2006 (75 років) |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Роки творчої діяльності |
1954—2006 |
| Країна | СРСР, Російська Федерація |
| Національність | росіянин |
| Професія | композитор |
| Жанр | опера, балети, оперети, вокальні цикли, естрадні пісні, музика для театру та кіно |
Андрі́й Па́влович Петро́в (* 2 вересня 1930, Ленінград — † 15 лютого 2006, Санкт-Петербург) — російський композитор. Народний артист СРСР (1980).
Зміст |
Біографія [ред.]
Родовід [ред.]
Прадід композитора Ілля Петров був кріпаком. Дід композитора Платон Ілліч Петров народився 1861 року, коли було скасовано кріпосне право. Він вивчився на паровозного машиніста і на ті часи вважався робітником високої кваліфікації з гарною зарплатою. Це дозволило йому мати власний дім у В'ятці та утримувати велику сім'ю. Платон Ілліч одружився з Марією Іванівною, в них народилося шестеро доньок і двоє синів: старший — Павло (батько композитора), молодший — Михайло (дослідник пустель Середньої та Центральної Азії).
Батько композитора Павло Платонович Петров (1903—1969) приїхав із В'ятки в Петроград і 1922 року вступив до Першого медичного інституту імені Івана Павлова. Згодом він став військовим хірургом.
Мати композитора — Ольга Петрівна Вауліна (1902—1996) була художницею. Відомим художником-керамістом був і дід майбутнього композитора — Петро Кузьмич Ваулін.
Біографічні відомості [ред.]
Андрій Петров народився 2 вересня 1930 року в Ленінграді.
У 1941—1944 роках Андрій з мамою та молодшою сестрою Мариною перебував в евакуації — в Ленінську-Кузнецькому. Батько працював хірургом у польових шпиталях на передовій, війну закінчив у Берліні.
1954 року закінчив Ленінградську консерваторію.
Від 1964 року — голова правління Ленінградської організації Спілки композиторів СРСР.
Був членом КПРС (від 1957 року).
Після раптового інсульту лікарі 12 днів боролися за життя Андрія Петрова, але безуспішно. Він помер 15 лютого 2006 року.
Твори [ред.]
- Опера «Петро Перший» (1975).
- Балети:
- Оперети:
- Симфонічна поема «Рада і Лойко» (1954).
- «Святкова увертюра» (1955).
- Симфонічний цикл «Пісні наших днів» (1964).
- «Поема пам'яті загиблих у роки блокади Ленінграда» (1966; для органа. струнних, чотирьох труб, двох фортепіано та ударних).
- Твори для голосу з оркестром:
- Концерт для скрипки з оркестром (1980).
- Вокальні цикли:
- Естрадні пісні.
- Музика для театру.
- Музика для кіно:
- «Людина-амфібія» (1962),
- «Щлях до причалу» (1962),
- «Я крокую по Москві» (1963),
- «Зайчик» (1964),
- «Бережись автомобіля» (1966),
- «Приборкання вогню» (1973),
- «Синій птах» (1976),
- «Білий Бім Чорне вухо» (1977),
- «Службовий роман» (1977),
- «Жорстокий романс» (1984).
Нагороди та премії [ред.]
Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Лауреат Державної премії СРСР (1967, 1976).
Див. також [ред.]
- 4785 Петров — астероїд, названий на честь композитора.
Література [ред.]
- Мурза В. С. Петров Андрій Павлович // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 8. — Київ, 1982. — С. 298—299.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Петров Андрій Павлович |
