Петро-Євдокіївка
| село Петро-Євдокіївка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Роздільнянський район
|
| Громада | Роздільнянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51140130420041666 |
| Облікова картка | Петро-Євдокіївка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1793 (231 рік) |
| Населення | ▼162 (01.01.2019)[1] |
| Площа | 1,217 км² |
| Густота населення | 144,62 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 67409 |
| Телефонний код | +380 4853 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°49′23″ пн. ш. 30°11′04″ сх. д. / 46.82306° пн. ш. 30.18444° сх. д.Координати: 46°49′23″ пн. ш. 30°11′04″ сх. д. / 46.82306° пн. ш. 30.18444° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
51 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 67400, Одеська обл., Роздільнянський район, м. Роздільна, вул. Муніципальна, 17 |
| Карта | |
  Петро-Євдокіївка | |
 Петро-Євдокіївка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Петро-Євдокі́ївка (у минулому — Євдокіївка, Храброве) — село в Україні, у Роздільнянській міській громаді Роздільнянського району Одеської області. Населення становить 162 особи. Відноситься до Новоукраїнського старостинського округу.
Повз село проходять автошляхи державного значення Т 1618 (/Р-33/ — Роздільна — с. Єреміївка — /М-05/) та обласного значення О160506 (ст. Вигода — Роздільна).
Історія[ред. | ред. код]
У 1856 році в поселенні Петро-Євдокіївка поміщика Петра Федоровича[2] Храбро-Василевського було 15 дворів[3].
В 1859 році у власницькому селищі Петро-Євдокіївка (Храброва) 1-го стану (станова квартира — містечко Понятівка) Тираспольського повіту Херсонської губернії на балці Свиній, було 25 дворів, у яких мешкало 74 чоловіка і 90 жінок[4].
У 1887 році в селищі Петро-Євдокіївка (Храброве) Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 148 чоловіків та 144 жінки[5].
Станом на 20 серпня 1892 року при селищі Петро-Євдокіївка 2-го стану були польові землеволодіння (597 десятин, 1348 сажнів) Гросул-Толстого Бориса Михайловича (дворянин); (204 десятини, 503 сажні) Ковтуненка Олександра Прокофійовича (аккерманський міщанин); (239 десятин, 343 сажні) Капаклія Кирила Ангелійовича (грецького підданства); (154 десятини, 503 сажні); Сильвестрович Ольги Дмитрівної (дружина майора); (154 десятини, 503 сажні) спадкоємців Храбро-Василевського Влад. Іван, вдова Дарія Михайлівна з дочкою Надією[6].
У 1896 році на хуторі Петро-Євдокіївка (Храброве) Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії при балці Карпова, було 18 дворів, у яких мешкало 110 людей (57 чоловік і 53 жінки). На хуторі Петро-Євдокіївському було 35 дворів, у яких мешкало 191 чоловік (99 чоловіків та 92 жінки)[7].
В 1906 році у селищі Петро-Євдокіївка Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонській губернії існувала школа граматики, у якій навчалось 24 хлопці та 2 дівчини[8]
На 1916 рік в селищі Євдокіївка (Петро-Євдокіївка) Понятівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 387 людей (161 чоловік і 226 жінок)[9].
Станом на 28 серпня 1920 р. в селищі Петро-Євдокіївка (Євдокіївка, Храброве) Понятівської волості Тираспольського повіту Одеської губернії, було 91 домогосподарство. Для 87 домогосподарів рідною мовою була російська, 1 — польська, 2 — інші, 1 — не вказали. В селищі 428 людей наявного населення (203 чоловіка і 225 жінок). Родина домогосподаря: 201 чоловік та 224 жінок (родичів: 1 і 1; мешканці: 1 чоловік). Тимчасово відсутні: солдати Червоної Армії — 33 чоловіків, військовополонені й безвісти зниклі — 3 чоловіків[10].
Станом на 1 вересня 1946 року село було центром Петро-Євдокіївської сільської ради, до якої входили: с. Балківка, с. Копакліївка, c. Петро-Євдокіївка, х. Ново-Антонівка[11].
У результаті адміністративно-територіальної реформи село ввійшло до складу Роздільнянської міської територіальної громади та після місцевих виборів у жовтні 2020 року було підпорядковане Роздільнянській міській раді. До того село входило до складу ліквідованої Новоукраїнської сільради.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 148 осіб, з яких 69 чоловіків та 79 жінок.[12]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 176 осіб.[13]
| 01.01.2016 р. | 01.01.2017 р. | 01.01.2018 р. | 01.01.2019 р. | |
| кількість дворів | 64 | 64 | 64 | 64 |
| кількість населення | 168 | 166 | 163 | 162 |
| в тому числі: дітей дошкільного віку | 16 | 16 | 15 | 12 |
| дітей шкільного віку | 23 | 25 | 23 | 25 |
| громадян пенсійного віку | 69 | 71 | 74 | 57 |
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[14]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,16 % |
| російська | 2,84 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Паспорт Новоукраїнської сільської ради. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
- ↑ Адрес-календарь 1836. rodovoyegnezdo.narod.ru. Процитовано 1 березня 2021.
- ↑ Пивовар А. В. Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року. — Київ: Академперіодика, 2009. — С. 57.
- ↑ XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. — СанктПетербургъ: Типографія Карла Вульфа, 1868. — С. 146.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. По свѣдѣніямъ 1887 года. — Херсонъ: Типографія Херсонскаго Губернскаго Правленія, 1888. — С. 14.(рос.)
- ↑ Списокъ землевладѣний Тираспольскаго уѣзда. Составленъ к 20 августа 1892 года. — Тирасполь: Тип. С. П. Тимченко, Покровская улица, 1892. — С. 41.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждомъ поселеніи. — Херсонъ: Типографія Губернскаго Правленія, 1896. — С. 381.(рос.)
- ↑ Справочная книга Херсонской епархіи. — Одесса: Типографія Е. И. Фесенко, 1906. — С. 64.(рос.)
- ↑ Список населенныхъ мѣст Херсонской губерніи. (По даннымъ Всероссійской сел.-хоз. переписи 1916 г.). — Александрія: Типографія Ф. Х. Райхельсона, 1917. — С. 319.(рос.)
- ↑ Список населенных пунктов и численность населения Одесской губ. (По данным Всероссийской профессионально-демографической переписи 28 авг. 1920 г.). — Выпуск V. Тираспольский уезд. — Одесса: Издание Одесского губстатбюро, 1922. — С. 32-33.(рос.)
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. — К.: Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 387.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||||||||