Заковорот Петро Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заковорот Петро Антонович
1900-1920-ті
1900-1920-ті
1900-1920-ті
Загальна інформація
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Народження 1871[1]
село Куп'єваха, Богодухівський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 5 березня 1951(1951-03-05)
Харків, Українська РСР, СРСР
Спорт
Вид спорту фехтування
Участь і здобутки

Петро́ Анто́нович Заковоро́т (*1871(1871) — †5 березня 1951) — український спортсмен та тренер часів Російської імперії та СРСР, фехтувальник, учасник Олімпіади 1900 року, переможець багатьох міжнародних турнірів з фехтування на рапірах та еспадронах. Перший уродженець України — учасник Олімпійських ігор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у 1871 році в селі Куп'єваха Богодухівського повіту Харківської губернії Російської імперії в родині селян.

Освіту здобув у чотирикласній церковно-приходській школі.

У лавах збройних сил Російської імперії працював конюхом на царських конюшнях, служив рядовим в лейб-гвардії Гродненського гусарського полку, де почав займатись фехтуванням.

Згодом навчався у Варшавській фехтувально-гімнастичній школі та Будапештській академії фехтування. Ставав переможцем багатьох змагань та чемпіоном Російської імперії, а у 1899 році у Будапешті став переможцем престижного фехтувального турніру.

У 1900 році у складі спортивної делегації Російської імперії брав участь у ІІ Олімпійських іграх в Парижі разом зі своїм вчителем фехтувальником Юліаном Мишо. У фіналі змагань з шаблі зайняв сьоме місце.

У 1910 році представляв Російську імперію на великому міжнародному турнірі в Парижі, де був третім, випередивши Юліана Мишо. Турнір був приурочений до ювілею ІІ Олімпійських ігор. Нагороджений золотими медалями турніру.

У 1910 року обійняв посаду викладача в головній гімнастично-фехтувальній школі в Петербурзі, а у 1918 році став тренером радянських курсів гімнастики та фехтування Червоної Армії.

У 1920 році переїхав до Харкова, де був завідувачем кафедри фехтування в Харківському інституті фізичної культури.

У 1935 році, у поважному віці, став чемпіоном УРСР. Надалі повністю переключився на тренерську роботу. Його учні виховали низку олімпійських чемпіонів.

Помер 5 березня 1951 року у Харкові.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]