Касінчук Петро Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Петро Касінчук)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Касінчук
Петро Касінчук з «Кобзарем»
Ім'я при народженні Петро Юркович Касінчук
Прізвисько «Тур»
Народження 9 травня 1929(1929-05-09)
містечко Мельниця-Подільська, нині Борщівський район
Смерть 13 травня 2012(2012-05-13) (83 роки)
Країна Україна Україна
Приналежність Українська Повстанська Армія, Організація Українських Націоналістів
Роки служби 19441946
Партія ОУН
Нагороди
Орден «За мужність» III ступеня хрест Заслуги хрест Заслуги
CMNS: Касінчук Петро Юрійович у Вікісховищі

Петро Юрійович Касінчук (9 травня 1929, Мельниця-Подільська — 13 травня 2012) — український громадсько-політичний діяч, голова братства ОУН-УПА Подільського краю «Лисоня», учасник Другої світової війни, воював у лавах Української Повстанської Армії. Нагороджений двома Золотими Хрестами за заслуги І класу в 1997 і 1999 роках.

Підрайоновий Юнацької ОУН (1944—1946), член ОУН (1946), політреферент чоти, а згодом сотні «Оселедець». У лютому 1946 року провід ОУН визнав Петра Касінчука кращим бійцем УПА. У березні того ж року в сутичці з підрозділом НКДБ заарештований і засуджений на 15 років каторжних робіт.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 9 травня 1929 року в містечку Мельниця-Подільська, нині Чортківського району Тернопільської області, Україна (тоді окупована поляками ЗУНР, за їх адмінподілом — Борщівський повіт Тарнопольського воєводства, Друга Річ Посполита).

Відбував покарання у таборах на Далекому Сході, зокрема в Магаданській області. У зв'язку зі смертю Йосипа Сталіна оголошено амністію, і оскільки Петро Касінчук був арештований ще неповнолітнім, його звільнено.

1955 року повернувся на Тернопільщину. Навчався у Глибочецькому училищі механізації та електрифікації народного господарства (Чернівецька область), згодом у Борщівському технікумі механізації сільського господарства (нині агротехнічний коледж). Закінчив Львівський політехнічний інститут (Тернопільський філіал) у 1968 році.

Працював на різних підприємствах та установах регіону, зокрема на Тернопільському комбайновому заводі.

Уникаючи арешту за розповсюдження праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи Русифікація», змушений працювати на будовах 5 років у місті Тюмень (нині Російська Федерація).

Від 1989 року — член УГС, співорганізатор тернопільської організації НРУ, Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. У 1990—1993 роках — голова обласного товариства «Меморіал», делегат усіх форумів НРУ, всеукраїнського форуму українців. Учасник акцій Руху, створення Спілки політв'язнів і репресованих у Тернополі. Засновник і керівник Братства ОУН-УПА подільського краю «Лисоня» (1992 рік). Член Тернопільського обласного проводу Конгресу Українських Націоналістів, голова Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА імені Романа Шухевича-Тараса Чупринки, діяльний в інших громадських організаціях.

Петро Касінчук посприяв створенню, проекту та встановленню пам'ятника Ярославу Стецьку.

У 2007 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[1].

13 травня 2012 року Петро Касінчук помер. Похований у Тернополі.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №21/2007. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 21 січня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]