Петро I Олексійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Петро I | ||
 |
||
| 13-й Цар Московський | ||
|---|---|---|
| Час на посаді: | ||
| 1682 — 1725 | ||
|
|
||
| Час на посаді: | ||
| 22 жовтня (2 листопада) 1721 — 28 січня (8 лютого) 1725 |
||
| Наступник | Катерина I | |
|
|
||
| Народився | 9 травня 1672 (337 років) Москва, Московське царство |
|
| Помер | 28 січня 1725 Петербург |
|
| Дружина | 1) Лопухіна Евдокія Федорівна 2) Катерина Олексіївна |
|
| Діти | від 1) Олексій Петрович Олександр Петрович від 2) Анна Петрівна Єлизавета Петрівна Петро Петрович Наталія Петрівна |
|
| Батьки | Федір Олексійович Наришкіна Наталія Кирилівна |
|
| Підпис |  |
|
Петро́ I Рома́нов (Петро Олексійович Романов; *9 червня 1672 — †28 січня 1725) — юридично обіймав посаду царя Великої, Малої і Білої Русі (1682—1725 роки), з 1721 також посаду імператора Російської імперії. Фактично на початку його правління його владі підкорялися лише землі Московії, землі козацьких військ - Запоріжського, Донського, Яїцького, Уральського та інших йому не підкорялися.
Молодший син царя Олексія Михайловича. Після смерті свого старшого брата Федора Олексійовича (1682) П. І і його брат Іван Олексійович були проголошені царями, а їхню сестру Софію Олексіївну призначено регентшею. В серпні 1689 після спроби вчинити державний переворот її було позбавлено влади і заслано в монастир. З цього часу П. І і став фактично, а після смерті Івана V (1696) і юридично єдиноначальним правителем, монархом.
Петро проводив широкомасштабну завойовницьку зовнішню політику. Московська держава за активною участю козацьких формувань з Малої Русі (України) і Великої Русі (Дону, Яіку, Уралу, Волги) продовжувала, як учасник антитурецької Священної ліги (Священна Римська імперія, Австрія, Польща, Венеція, Ватикан), розпочату ще за правління Софії війну з Османською імперією (Кримським ханством і Туреччиною) (Кримські походи 1687 і 1689, Азовські походи 1695-96), що завершилися захопленням північного узбережжя Азовського моря й ліквідацією турецько-татарських фортець у нижній течії Дніпра (див. Карловицький конгрес 1696-99 і Константинопольський мир 1700).
Уклавши союз з Данією та польським королем Августом Фредериком, Петро І розпочав Північну війну 1700-21 проти Швеції, в якій українські козацькі формування брали участь у складі військ Російської імперії. Після переходу гетьмана Івана Мазепи на бік Карла XII, Петро наказав знищити гетьманську столицю — Батурин. Царськими військами, якими керував Олександр Меншиков, було замордовано від 10 до 20 тисяч (за різними даними) місцевих жителів. Північна війна, що тривала з перемінним успіхом, закінчилась Ніштадтським миром 1721, який закріпив за Росією колишні шведські володіння в східній Балтиці — Інгерманляндію (з новою столицею царства — Санкт-Петербургом), Естляндію, Ліфляндію, частину Фінляндії і забезпечив Московії вигідне стратегічне становище в Курляндії.
Невдала війна з Османською імперією 1710-11, що закінчилась Прутським мирним договором 1711, позбавила Росію її завоювань на Азовському морі. Зате успішна війна з Персією (Іраном) 1722—1723 зміцнила російські позиції на Закавказзі (було приєднано каспійське узбережжя з містами Дербентом і Баку). В області внутрішньої політики П. І здійснив ряд важливих реформ, що мали на меті створення на основі земель колишньої Русі нової імперії - Російської. Для цього планувалася широкомаштабна централізація і розбудова державного апарату, технічна та культурна модернізація. У 1697-98 П. І побував за кордоном (у Німеччині, Голландії, Англії), де знайомився з різними сторонами європейського життя, техніки й культури. В ході Північної війни була створена (на основі рекрутської повинності) велика регулярна армія влади і управління: утворено новий вищий орган виконавчої і судової влади Сенат (1711); замість старої приказної системи було створено колегії (1718-22), кожна з яких відала певною галуззю чи сферою управління і підпорядковувалась Сенату; запроваджено поділ на губернії (1708); реорганізовано вище церковне управління (ліквідація патріархату й утворення Синоду у 1721).
Петро І створив єдину систему поміщицького замлеволодіння з обов'яковою службою дворянства, запровадив нову систему податків, зокрема т. зв. подушне, видав указ про посесійних селян, за яким власникам заводів дозволялось купувати кріпаків. Практикував масове приписування селян до казенних і приватних мануфактур, мобілізацію селян і міщан в армію на будівництво мостів, фортець, каналів. П. І вживав енергійних заходів для розвитку промисловості (металургійної, суднобудівної, текстильної тощо) та торгівлі при участі і контролі держави (система торговельно-промислових монополій, зокрема). Дбав про поширення освіти, головним чином технічної, книгодрукування (з 1710 — т, зв. гражданським шрифтом), запровадив юліанський календар (1700). За П. І почала виходити перша газета «Ведомости» (1702) і силами європейських вчених у Петербурзі була заснована Академія наук (1724). Будь-які прояви політичної опозиції (стрілецький бунт у Москві 1698, т. зв. змова царевича Олексія 1718), соціального і національно-визвольного рухів в різних частинах держави (Астраханське повстання 1705-06, Булавінське повстання 1707-08 на Дону, Башкирське повстання 1717-18) жорстоко придушувались. П. І проводив централізаторську політику обмеження політичної автономії Лівобережної і Слобідської України. Після заключения гетьманом І. Мазепою угоди зі Швецією (17С6) та шведсько-української поразки у Полтавскій битві 1709 за наказом П. І була зруйнована гетьманська столиця Батурин, а його жителі винищені. Влада гетьмана була обмежена, а після смерті І. Скоропадського (1722) П. І не дозволив обрати його наступника. Контроль над державними справами України перейшов у руки Малоросійської колегії (1722). Спроба наказного гетьмана П. Полуботка відстояти українську автономію привела до нових репресій: гетьман і вища старшина були кинуті до Петропавловської фортеці, де П. Полуботок помер (1724). За П. І десятки тисяч українських козаків і селян, посланих на будівництво фортець, каналів тощо, загинули від непосильної праці, хвороб і голоду.
[ред.] Галерея
 Народження Петра. Гравюра. |
 Картина Ж.-М. Натьє. 1717 р. |
 Скульптура Петра I у Петропавлівський фортеці, Санкт-Петербург, Шемякін |
 Мідний вершник в Петербурзі. Встановлений в 1782 році. |
[ред.] Посилання
- Народження імперії Петра I Великого (кінец XVII — перша чверть XVIII ст.)
- В.О. Ключевський. Курс російської історії
- М.І. Костомаров. Російська історія в життєписі її головних діячів
- С. М. Соловьёв. История России с древнейших времён
- Былое России: Предки императора Петра I Алексеевича Великого Романова (до 5-го поколения)
- Пётр 1-й в Переславле-Залесском, строительство потешной флотилии
 |
Це незавершена стаття Про монарха, династію чи її представника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
