Печенга (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Печенга
рос. Печенга
Герб Прапор
Розташування міста Печенга
Карта розташування міського поселення Печенга
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Мурманська область
Муніципальний район Печензький район
Код ЗКАТУ: 47 215 562
Код ЗКТМО: 47615162051
Основні дані
Статус міста 1945
Населення 2910 осіб (2010)
Площа 150,55 км²
Поштові індекси 184410
Телефонний код +7 81554
Географічні координати: 69°33′14″ пн. ш. 31°13′36″ сх. д. / 69.5538888889167879° пн. ш. 31.22666666669477920° сх. д. / 69.5538888889167879; 31.22666666669477920Координати: 69°33′14″ пн. ш. 31°13′36″ сх. д. / 69.5538888889167879° пн. ш. 31.22666666669477920° сх. д. / 69.5538888889167879; 31.22666666669477920
Часовий пояс UTC+4
Висота над рівнем моря м
Водойма річка Печенга
Схема міста
Схема міста
Схема міста
Влада
Міський голова Тимохін Дмитро Іванович

Мапа


CMNS: Печенга у Вікісховищі

Печенга (Petzinka A.) на карті 1667 а «Svecia, Dania et Norvegia»
Картина К.  О.  Коровіна «Струмок Святого Трифона. Печенга», 1894 рік

Печенга19201944 Петсамо, фін. Petsamo) — селище міського типу в Печензькому районі Мурманської області. Входить в однойменне міське поселення. Розташоване на річці Печенга, за 100 км на північний захід від Мурманська, неподалік від Печензької губи Баренцевого моря.

Населення селища — 2910 осіб (2010 рік). На відміну від району, офіційних символів у селища немає.

Історія[ред. | ред. код]

Рання історія[ред. | ред. код]

У районі Печенга жили саами.

У Росії Печенга стала відома після того, як в 1532 — 1533 роках, з благословення Новгородського архієпископа Макарія, преподобний Трифон Печензький побудував православний храм і заснував на річці Печензі монастир в ім'я Святої Трійці, для навернення місцевих жителів у православну віру. Через півстоліття, у 1589 році шведи зруйнували монастир. Потім, за указом царя Федора Іоанновича, монастир перенесли за річку Колу «проти острогу на острові». А на місці зруйнованого монастиря побудували церкву імені преподобного Трифона, страны северныя просветителя, Печенгского чудотворца, а над могилою святого — храм Стрітення Господнього. 1764 у монастир був закритий, в 1885 у відновлений «для протидії пропаганді католиків, лютеран та розкольників і для поширення православ'я серед лопарів».

Селище входило спершу до складу Архангелогородської губернії, а пізніше — Архангельського краю (губернії).

Під час першої світової війни порт Ліїнахамарі неподалік мав велике значення для економіки Фінляндського князівства та Росії через німецьку загрозу на Балтійському морі.

У складі Фінляндії[ред. | ред. код]

За підписаним в 1920 році Тартуським мирним договором, по завершенні першої радянсько-фінської війни (1918—1920) район навколо Печенги відходив до Фінляндії. В 1921 році у районі були знайдені родовища нікелю, у 1934 оцінені в п'ять мільйонів тонн. У 1935 році почався видобуток нікелю французькими і канадськими компаніями. Це мало важливе значення для економіки Фінляндії.

У 1931 закінчено будівництво дороги між Печенгою і містом Соданкюля, розпочате в 1916. Це привернуло в район Печенги туристів, так як тут знаходився єдиний на той час фінський порт на Баренцевому морі, до якого можна було добратися на автомобілі.

Радянсько-фінська війна 1939—1940[ред. | ред. код]

Під час радянсько-фінської війни 1939—1940 СРСР зайняв район Печенги, проте після закінчення війни повернув його Фінляндії, за винятком західної частини півострова Рибачого. Згідно з деякими точкам зору, це було зроблено через можливі ускладнення з урядами країн, які вели видобувну діяльність в районі (концесію на рудник мав англо-канадський нікелевий трест); за іншою версією, у результаті війни СРСР придбав лише невеликі території, в основному необхідні для захисту від вторгнення.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Починаючи з 1941, Печенга використовувалася німецькими військами та їх фінськими союзниками для атак на Мурманськ. В результаті Петсамо-Кіркенеської операції 1944, Печенга була зайнята Червоною Армією, а потім, на підставі угоди про перемир'я, 19 вересня 1944 увійшла до складу Мурманської області РРФСР.

Повоєнна та сучасна Печенга[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 27 листопада 1945 Печенга була віднесена до категорії робочих селищ.

Після війни видобуток корисних копалин в районі було розширено, що негативно позначилося на навколишньому середовищі. Безпосередньо селище Печенга за радянських часів розвивалося навколо військових частин, і, в основному, управлялося військовими.

У 1990-2000-ні роки Печенга і прилеглі селища, де знаходяться військові частини, прийшли в занепад. У них існують проблеми з забезпеченням комунальними послугами.

Влада в селищі була нещодавно передана цивільним структурам, проте велика частина житла і побутових об'єктів досі належить військовим.

Уродженці[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення[ред. | ред. код]

Рік 1959 1970 1979 1989 2002 2010
Чисельність 3458 2576 2084 2671 2959 2910

Транспорт і промисловість[ред. | ред. код]

  • Працює ТОВ нафтова компанія «Севнефть».

Інші установи[ред. | ред. код]

  • МОУ «Середня загальноосвітня школа № 5»
  • Будинок офіцерів Печензького гарнізону
  • Військові частини номер 28833, 28984, 55491, 08275, 01480, 32205
  • Федеральне державне медичне установа Міноборони РФ «Військовий шпиталь — військова частина 28546»
  • Дочірнє унітарне підприємство «360 Відділ торгівлі» Федерального державного підприємства Управління торгівлі Північного Флоту Міноборони РФ
  • Трифонов-Печензький чоловічий монастир Мурманської і Мончегорської Єпархії РПЦ

Посилання[ред. | ред. код]