Печера Крубера-Вороняча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Печера Крубера-Вороняча – найглибша печера світу[1][2], глибина якої 2196 м (на серпень 2012 р.)[3]. Попередній рекорд становив 2191 м (26 серпня 2007 р.)[4][2]. Розташована в гірському масиві Арабіка (Абхазія).

Опис[ред.ред. код]

Вхід в печеру розташований на висоті близько 2250 м над рівнем моря в урочищі Орто-Балаган. Карстова печера субвертикального типу, являє собою низку колодязів, з'єднаних між собою перелазами і галереями. Найглибші схили: 115, 110, 152 м. На глибині 200 м печера розгалужується на дві головні гілки: Некуйбишевська (на 2010 рік глибина 1697 м[5]) і Основну галузку (глибина 2191 м)[6]. Починаючи з глибини 1300 м, основна гілка розгалужується на безліч інших гілок. Поблизу донної частини відомо більше 8 сифонів (розташовані на глибинах від 1400 до 2144 м). Печера розташована в вапняковій товщі, причому донна частина від глибини 1600 м закладена у вапняках чорного кольору. Водами печери Крубера-Вороняча живиться найкоротша річка в світі - Репруа.

Історія дослідження[ред.ред. код]

Печера відкрита і вперше досліджена до глибини 95 м грузинськими спелеологами (кер. Л.І. Маруашвілі) в 1960 р.[7]. Тоді ж отримала свою першу назву: печера Крубера, на честь російського вченого- карстознавця О.О. Крубера.

Забута печера вдруге досліджена (вже до глибини 210 м) красноярськими спелеологами в 1968 році. Вони використовували назву печери: Сибірська.

У 1982-1987 роках про печеру знову згадали. На цей раз її досліджували київські спелеологи до глибини 340 м. З'явилося третя назва: печера Вороняча. Після абхазо-грузинської війни 1992-1993 років республіка опинилася відрізаною від вільного відвідування спелеологами. Роботи поновилися в серпні 1999 року, коли кияни за одну експедицію дійшли до глибини 700 м. У серпні-вересні 2000 року та ж команда досягла глибини 1410 м. У січні 2001 року експедиція Української Спелелогічної Асоціації (УСА), за участю московських спелеологів поставила рекорд світу, досягнувши позначки 1710 м. На цьому гілка закінчилася непрохідним завалом. У серпні 2003 команда Cavex проникла через четвертий сифон в бічну гілку і зупинилася на глибині 1680 м з вільним продовженням. У липні 2004 року та ж команда в тій же гілці поставила новий рекорд світу - 1775 м. В серпні того ж року експедиція УСА досліджувала ще одну гілку. І знову рекорд світу - 1840 м. Через два місяці, в жовтні 2004 року УСА організувала нову експедицію. 19 жовтня вперше в історії спелеології подолано 2-кілометровий рубіж - 2080 м.

У 2005 році в рамках чергової експедиції УСА для уточнення глибини печери було проведено гідронівелювання (до глибини 1200 м)[8].

Серія наступних експедицій змагаються команд Cavex і УСА займалася пронирюванням донних сифонів, кілька разів збільшуючи глибину печери. Нинішній рекорд (2197 м, 8 серпня 2012 р.) належить спелеологу Геннадію Самохіну (УСА, Крим, м. Сімферополь)[3].

Першою жінкою, що досягла глибини 2140 м, стала Сауле Панкене з Литви.

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]

Фотографії[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Worlds Deepest Caves, compiled by Bob Gulden.
  2. а б Кравчук П. А. Книга рекордів природи. – Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. – 336 с. ISBN 978-966-361-642-1. , с. 280–281
  3. а б Сообщение в спелеорассылку CML#13657, Ю.Касьян от лица команды УСА, 10.09.2012.
  4. Сообщение в спелеорассылку CML#10138, Ю.Касьян от лица команды УСА, 20.09.2007.
  5. Сообщение в спелеорассылку CML#11935, Ю.Касьян от лица команды УСА, 12.09.2010.
  6. Розріз-розгортка п.Крубера-Вороняча, compiled by A.Klimchouk
  7. До історії дослідження шахти Крубера, В.Н. Дублянський, 2004.
  8. Методика гідронівелірованія надглибоких печер на прикладі п.Вороняча (Крубера), А. Дегтярьов, Е. Снетков, А. Гур'янов.