Печіночниця звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Печіночниця звичайна
Hepatica nobilis flowers.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід: Печіночниця (Hepatica)
Вид: Печіночниця звичайна
Біноміальна назва
Hepatica nobilis
Mill. (1771)
Синоніми
Anemone hepatica L.

Hepatica triloba Gilib.

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Hepatica nobilis
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 168011
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Hepatica nobilis

Печіночниця звичайна (Hepatica nobilis) - рослина з родини жовтецевих. Місцева назва - печіночник.

Біологічний опис[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина (8-15 см заввишки) з кореневищем і прикореневими листками. Листки (37 см завдовжки) довгочерешкові, трилопатеві, при основі серцеподібні, з цілокраїми, яйцеподібними опушеними лопатями. Квітконосні стебла опушені, поодинокі, одноквіткові, виходять з пазух лускоподібних листків кореневища, з покривалом з трьох цілісних зелених листочків, зібраних кільцем при основі квіток. Квітка правильна (12-20 мм у діаметрі), з простою віночкоподібною вільнопелюстковою оцвітиною. Пелюсток 8-10. Вони голубі, рідше червоні або білі. Тичинок і маточок багато, зав'язь верхня. Плід - збірна опушена сім'янка. Росте печіночниця в листяних або мішаних лісах. Тіньолюбна рослина. Цвіте у квітні - травні.

Поширення[ред.ред. код]

Поширена в західному і правобережному Поліссі, у західному Лісостепу і західній частині правобережного Лісостепу. Райони заготівель - Житомирська, Волинська, Рівненська, частково Хмельницька області.

Практичне використання[ред.ред. код]

Декоративна, лікарська рослина. Зацвітає рано і має тривалий період цвітіння. Придатна для декорування затінених місць під деревами.

У народній медицині використовують листки печіночниці, які здавна рекомендувались при хворобах печінки, при ревматизмі, як кровоочисний і сечогінний засіб. Листки містять глюкозид протоанемонін, анемолову олію, дубильні й цукристі речовини, камфору, сапоніни. Квітки застосовують при жовтяниці, від золотухи, кашлю, пропасниці, головного болю, зовнішньо - для промивання очей і при хворобах шкіри. У гомеопатії використовують при хронічних бронхітах. У ветеринарії свіжі рослина дають худобі від сибірки. Свіжа рослина отруйна.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають квітки й листки навесні, сушать у затінку, на горищах, розстилаючи тонким шаром. Зберігають у коробках, вистелених папером. Потребує бережливого використання й охорони.

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів.. — Київ: Урожай, 1979.
  • Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Вищі рослини.. — Київ: Фітосоціоцентр, 2001. — С. 219. — 500 прим. — ISBN 966-7459-80-2
  • В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник.. — Київ: Наукова думка, 1983.(рос.)

Див. також[ред.ред. код]


Метелик Це незавершена стаття з біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.