Пикуличі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Село
Пикуличі
пол. Pikulice

Координати 49°44′46″ пн. ш. 22°46′30″ сх. д. / 49.74611° пн. ш. 22.77500° сх. д. / 49.74611; 22.77500Координати: 49°44′46″ пн. ш. 22°46′30″ сх. д. / 49.74611° пн. ш. 22.77500° сх. д. / 49.74611; 22.77500

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Перемишль
Перша згадка 1389
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+1
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-733
Автомобільний код RPR
Пикуличі (Польща)
Пикуличі
Пикуличі
На Українському військовому цвинтарі в Пикуличах

Пикуличі (або Пікуличі) — село в гміні Перемишль Перемишльського повіту в Підкарпатському воєводстві на південному сході Польщі, у межах етнічної української території Надсяння.

З 1975 по 1998 роки місцевість адміністративно належала до Перемишльського воєводства.

Географічне положення[ред.ред. код]

Розташоване над річкою Явір (ліва притока Вігору) за 4 кілометри на південь від центру повіту міста Перемишль і 65 кілометрів на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[1] .

Історія[ред.ред. код]

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Село існувало вже 1389 р, коли Владислав Ягайло подарував Перемишлю територію, де було раніше село. На півдні села на підвищенні є залишки форту Оптинь, що входив до зовнішнього кільця укріплень фортеці Перемишль.

У XV столітті Пикуличі належали до перемишльського староства. З давніх часів тут була православна церква.

Згідно із записами XVII століття в Пикуличах був монастир оо. Василіян.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село Пикуличі відійшло до імперії Габсбургів.

У 1903 р. збудовано муровану церкву.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це переважно населене українцями село Надсяння опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року.

У тому ж таки 1921 році в селі були 151 хата і 875 мешканців, з них 607 греко-католиків, 199 римо-католиків і 68 євреїв.

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[2] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[3],[4]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[5], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[6]

У середині 1945 р. майже всіх українців з Пикулич виселили в Україну.

Українська Повстанська Армія намагалась захистити мирне українське населення від примусової депортації польською армією та не дати польській владі заселювати звільнені господарства поляками. Щоб не допустити заселення порожніх будівель поляками, 15 листопада того ж року партизани УПА спалили село.

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[7].

У часи операції «Вісли» з Пикулич 1520 травня 1947 р. було виселено 15 українців.

У селі розташований Український військовий цвинтар у Пикуличах.

Населення[ред.ред. код]

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]

  • «Аксманичі. Село у Клоковицькій парафії Перемишльського повіту».— Львів, 2010; ст. 54.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal)» (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2012-03-01. 
  2. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору»
  3. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991)
  4. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору»
  5. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР
  6. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору»
  7. * Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.