Пилипче (Броварський район)
| село Пилипче | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Броварський район |
| Громада | Березанська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA32060030060031573 |
| Облікова картка | Пили́пче |
| Основні дані | |
| Засноване | 1700 |
| Населення | 446 |
| Площа | 2,52 км² |
| Густота населення | 176,98 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07531 |
| Телефонний код | +380 4576 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°26′25″ пн. ш. 31°32′49″ сх. д. / 50.44028° пн. ш. 31.54694° сх. д.Координати: 50°26′25″ пн. ш. 31°32′49″ сх. д. / 50.44028° пн. ш. 31.54694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
124 м |
| Водойми | р. Недра |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 07531, c. Пилипча, вул. Шевченка, 6 |
| Карта | |
  Пилипче | |
 Пилипче | |
| Мапа | |
| |
Пили́пче (до 2009 — Пилипча[1]) — село в Україні, у Броварському районі Київської області. Населення становить 446 осіб. Входить до складу Березанської міської громади.
Історія[ред. | ред. код]
з 1748 є церква Михайлівська[2]
Є на мапі 1812 року[3]
За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Переяславського повіту Полтавської губернії мешкало 665 особ (324 чоловічої статі та 341 — жіночої), налічувалось 91 дворове господарство, існувала православна церква[4].
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Лехнівської волості мешкало 747 особи, налічувалось 154 дворових господарства, існували православна церква, постоялий будинок та 17 вітряних млинів[5].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1032 осіб (494 чоловічої статі та 538 — жіночої), з яких всі — православної віри[6].
В 1928 році в селі Пилипче було створено Товариство спільної обробки землі (ТСОЗ). Його організаторами були Захар Запісочний, Морма І. Г., Овчинник Ф. М., Ляшко Ф. Л. Всього об'єдналось 18 господарств.
В роки колективізації в 1930 році було створено сільськогосподарську артіль «Пахар». Першим головою колгоспу був Андрійченко А. С., а головою сільської Ради був тоді Прохоренко П. С. 1932 року в селі утворились два колгоспи: ім. Будьонного та ім. Якіра, що пізніше, коли Якіра оголосили ворогом народу і розстріляли, став імені Петровського. Головою колгоспу було обрано О. П. Хмельницького.
За свідченнями протягом голодоморних років у селі померло 122 жителі, хоча в архіві збереглися лише фрагменти книги реєстрації актів про смерть по сільській раді з 18-ма прізвищами.[7]
До 12 червня 2020 року було центром Пилипчанської сільської ради.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 542 особи, з яких 225 чоловіків та 317 жінок.[8]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 440 осіб.[9]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,21 % |
| російська | 1,79 % |
Видатні уродженці[ред. | ред. код]
- Бабич Євдокія Федорівна — Герой Соціалістичної Праці.
Також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рішення про перейменування від 23 липня 2009 року[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 23 вересня 2021.
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 23 вересня 2021.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-175. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні: Київський обласний том. — «Буква», 2008
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- с. Пилипче, Баришівського району
- Погода в селі Пилипчому [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Баришівського району. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |