Пилип I (король Норвегії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пилип I (д/н - 1217) - король Норвегії з 1207 до 1217 року. Очільник партії баглерів.

Життєпис[ред.ред. код]

Син Сімона Карсона, норвезького аристократа, та Маргарет Арнодотір. Через маму Пилип родичався з королем норвезьким Гаральдом I та з шведськими королями з династії Стенкілів. Його батько був прихильником короля Магнуса V, після поразки останнього втік до Данії.

Тут вже Пилип приєднався до претендента Ерлінга Магнусона, який у 1204 році при підпримці данського короля Вальдемара II висадився у Новрегії. За надані послуги Пилип отримав від Ерлінга I титул ярла. Пилип незабаром висунувся у лідери партії баглерів. Після смерті короля Ерлінга I більша частина баглерів підтримали пропозицію Ніколаса, єпископа Осло, обрати Пилипа новим королем Норвегії. Це відбулося на тінзі у Сарпсборзі.

Пилип I розпочав активну війну проти короля Інге III. У 1207-1208 роках точилася війна за східну Норвегію. Врешті-решт було укладено мир, за яким Пилип I повинен був зректися королівського титулу й використовувати власну печатку. Проте Пилип продовжував титулювати себе королем та протидіяти Інге III. Це тривало до смерті Інге III у 1217 році. Пилип I вирішив використати цей факт для захоплення влади, але вже восени цього ж року раптово помер.

Родина[ред.ред. код]

Дружина - Христина (д/н-1213), донька Сверріра I, короля Норвегії

Дітей не було.

Джерела[ред.ред. код]

  • Narve Bjørgo: Artikel „Filippus Simonsson“ in: Norsk biografisk leksikon, abgerufen am 5. November 2010.