Пиломатеріали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пиломатеріали

Пиломатеріа́ли — пиляні деревні матеріали.[1] Можуть бути у вигляді круглих лісоматеріалів, брусу, дошки, рейки, планки, брусків, шпал, клепок, матеріалів із шпону (в тому числі фанера), матеріалів розпиляної і подрібненої (потім склеєної) деревини та інші деревинні матеріали, отримані шляхом розпилювання колод. Їх класифікують по породам, геометричній формі поперечного перерізу, характеру обробки, місцеположенню матеріалів в колоді, розташуванню пластей дощок по відношенню до напряму річних шарів деревини, призначенню, розмірам, якості деревини.

Класифікація[ред.ред. код]

Круглий лісоматеріал — це колоди довжиною від 4 до 5,5 м з інтервалом через 0,5 м і діаметром 8-14 см , 14-24, 24 см, і більше.[2] Для розпилювання використовують круглий лісоматеріал діаметром від 14 см і більше.

Пиломатеріали (пиляні матеріали) розділяють на пластини, четвертини, дошки, бруски, бруси, заготовки, шпон, обаполи.[2]

Пластини — це розпиляні вздовж колоди на дві рівні частини. Якщо пластини розпиляти вздовж ще на дві рівні частини — одержують четвертини.[2]

Дошки — основний вид пиломатеріалів. Ширина їх повинна бути не менш як у два рази більшою товщини.[2] Товщина дощок від 8 мм до 100 мм.

Бруски мають товщину не більшу 100 мм. Ширина бруска може бути більша від товщини не більше як вдвоє.[2]

Товщина і ширина брусків не перевищує 100 мм.[2] Вони бувають обрізані з усіх боків — чотирикантові, і обрізані лише з двох боків — двокантові.[2]

Заготовки — це пиломатеріали з дощок або брусків, порізані і підібрані за товщиною відповідно (з припуском на обробку) до розміру майбутніх деталей.[2]

Матеріали з розпиляної та подрібненої деревини: столярні плити, деревостружкові плити, орієнтовно-стружкові плити, деревно-шаруваті плити, деревно-волокнисті плити, матеріали зі шпону (фанерні плити, водостійка, декоративна фанера).


Складування, зберігання, сушіння[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник української мови: Том шостий П-Поїти / Редкол. І.К.Білодід та ін., редактори тому: А.В.Лагутіна, К.В.Ленець - К.:«Наукова думка», 1975 (с.:352)
  2. а б в г д е ж и І.М.Чернов. Порадник сільського умільця — К.:Урожай, 1983

Джерела[ред.ред. код]

  • Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф.Я. Попович, Б.К. Гапоненко, Н.М. Коваль и др.; Под ред. Ф.Я.Поповича. — Киев : Урожай, 1985.— с.664, ил
  • Е.И. Захарова "Лесопильное производство", издание 2-е исправленное и дополненное, "Высшая школа" Москва 1968 320 ст.

Див. також[ред.ред. код]