Пирій
| Пирій | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||||||||
|
Див. текст | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Пирі́й,[1] колосник[1] (Elytrígia) — рід родини тонконогових, включає близько 100 видів багаторічних трав'янистих рослин.
Представники роду походять з помірних областей Євразії та північно-західних районів Північної Америки.
Ботанічний опис[ред. | ред. код]
Кореневище горизонтальне, шнуроподібне. Стебла прямостоячі, заввишки іноді до 180 см.
Листки сидячі, чергові, плоскі, лінійні, голі.
Колоски сидячі, біля основи колоскових лусочок є вм'ятини, за якими ці луски при плоді обламуються. Квітки дрібні, блідо-зелені.
Плід — лінійнодовгаста зернівка, дозріває у вересні.
Господарське значення та застосування[ред. | ред. код]
У селекції[ред. | ред. код]
Шляхом штучного схрещування м'якої пшениці (Triticum aestivum) з пирієм сизим (Agropirum glaucum) та пирієм довгастим (Agropirum elongatum) можна отримати гібриди, щоб поєднати в одній рослині властивості пшениці (велике високоякісне зерно) й пирію (висока стійкість проти морозів, посухи, хвороб; великий багатоквітковий колос і значний вміст білка в зерні). У першому поколінні гібриди багаторічні або стерильні рослини. Повторне запилення провадять пилком пшениці (для одержання однорічних рослин пшеничного типу) або пилком пирію (для одержання багаторічних форм). Роботи зі схрещування проводилися під керівництвом академіка М. В. Цицина. Було створено нові види й різновидності пшениці: багаторічну пшеницю, що дає 2—З урожаї без пересівання, стійку проти морозів та хвороб, і зерно-кормові гібриди, що мають властивість відростати після збирання зерна і давати ще й урожай зеленої маси.[2]
У медицині[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Пирій — злісний бур'ян у посівах і посадках культурних рослин.
Використовується у медицині як лікарська рослина. У кореневищах містяться крохмаль, аскорбінова кислота, каротин, слиз, а також маловивчені глікозиди. Як ліки використовують кореневище, яке треба збирати або ранньою весною, або пізно восени. Має обволікаючу, сечогінну, кровоспинну, відхаркувальну та потогінну дію.
Види[ред. | ред. код]
Рід нараховує до 100 видів[3][4]
Систематика[ред. | ред. код]
Близьким до роду Elytrigia (пирій) є рід Elymus (пирійник).[5] Деякі автори об'єднують ці два рода.[6] У «Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин» Юрія Кобіва назва Elytrigia є синонімом роду Elymus (пирій). Також у цьому словнику пирій є однією з назв роду Agropyron Gaertner (житняк).[1] Однак, на думку інших авторів, між таксонами Elytrigia і Elymus більше відмінностей ніж між таксонами Elytrigia і Agropyron, які є окремими родами у авторів, які об'єднують перші два роди в один.[6] У своїй монографії «Злаки України» (1977) Юрій Прокудін для флори України подає лише три роди з триби Triticeae: Agropyron, Elytrigia та Leymus, інші зведені до синонімів. За останнім зведенням судинних рослин України,[7] триба Triticeae у флорі України представлена 5 родами і 36 видами:
- Agropyron — дев'ять видів,
- Elymus — чотири види,
- Leymus — чотири види,
- Elytrigia — 18 видів,
- Psathyrostachys[en] — 1 вид.
Наразі всі перераховані роди більшістю науковців визнані самостійними, вони повністю різняться не лише за своїми анотомо-морфологічними особливостями та екологією, а й за походженням, хоча деякі види відносять то до одного, то до іншого роду.[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Пирій // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ ПШЕНИЧНО-ПИРІЙНІ ГІБРИДИ. Процитовано 6 травня 2020.
- ↑ Flora of NW Europe: Elytrigia[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Flora of China: Elytrigia
- ↑ І. І. Моцний, І. С. Петрова, Г. О. Чеботар, С. В. Чеботар. Вплив хромосоми Elymus Sibiricus на агрономічні ознаки у дисомно-доповненої лінії озимої м'якої пшениці // {{ISSN|2077-1746}}. Вісник ОНУ. Біологія. 2015. Т. 20, вип. 1(36) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ а б [[Цвельов Микола Миколайович|Цвелев Н. Н.]], [[Пробатова Ніна Сергіївна|Пробатова Н. С.]] Роды Elymus L., Elytrigia Desv., Agropyron Gaertn., Psathyrostachys Nevski и Leymus Hochst. (Poaceae: Triticeae) во флоре России // Комаровские чтения. — Владивосток. 2010. Выпуск 57. С. 5-102 (рос.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.
- ↑ Mosyakin S. L., Fedoronchuk M. M. Vascular plants of Ukraine: A nomenclatural checklist. Kiev, 1999. — XXIV + 346 pp.
- ↑ Губарь Л. М. Роди Agropyron Gaertn., Elymus L., Elytrigia Desv., Leymus Hochst і Psathyrostachys Nevski (Poaceae) Флори України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Пирій повзучий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 339. — ISBN 5-88500-055-7.
- Пирій // Дикі їстівні рослини України / Рева М. Л., Рева Н. Н.. — Київ : «Наукова думка», 1976. — С. 133, 142, 86.
- Добрякова К. С. Молекулярно-филогенетическое исследование видов Elymus L. Флоры России (рос.)
- Elytrigia на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Elytrigia в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
- Elytrigia на сайті «The Plant List» (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Цвелев Н. Н. Злаки СССР. Ленинград: Наука, Ленинградское отделение, 1976. 788 с. (рос.)
- Jarvie, J. K. 1992. Taxonomy of Elytrigia sect. Caespitosae and sect. Junceae (Gramineae: Triticeae). Nordic J. Bot. 12:155-169. (англ.)
|