Пискуха
| Пискуха | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Пищуха американська (Ochotona princeps)
|
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Біля 30, див. посилання
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Пискуха, також раніше сіноставець[1] (Ochotona) — рід гризунів ряду зайцеподібних, єдиний рід родини Пискухові (Ochotonidae).
Зміст |
Поширення [ред.]
Ареалом їх розповсюдження є Сибір, Східна Європа і Північна Америка. До 19 століття включно в степовій і лісостеповій зонах України водилася пищуха мала (Ochotona pusilla). [1]
Біологія [ред.]
Довжина тіла 12 - 28 см, маса 170 - 240 г. У пискух короткі вуха, а довжина задніх і передніх ніг майже однакова. Зовні вони більше схожі на хом'яків.
Шкіра пискух тонка, неміцна і як хутровина використовуватися не може, через що господарського інтересу тварина не представляє.
Живуть піскухи в норах та між камінням. Тримаються колоніями.
Унікальні особливості [ред.]
Свист. Пискуха названа через свій високочастотний свист, яким супроводжуються стрибки у воду або в свою нору.
На зиму запасають корми, складаючи їх у стіжки, звіци друга назва пискух "сіноставець". [1]
"Мумійо". Однією з найвідоміших особливостей пискух є продукування ними високо збагаченого рештками лікарських рослин посліду. Цей послід, витримуючи численні видозміни внасчлідок дії екстремальних температур та опромінення ультрафіолетом, з роками перетворюється на смолоподібну масу, відому широкому загалу як "мумійо"[2].
Родинні стосунки [ред.]
Пискухи споріднені із зайцями і разом з ними формують ряд зайцеподібних (Leporiformes), що є сестринською групою до мишоподібних гризунів (Muriformes).
Таксономія [ред.]
У складі роду близько 30 сучасних видів, які поділяють на три підроди:
- підрід Pika (піки, або північні пискухи)
- пискуха альпійська Ochotona alpina
- пискуха срібляста, Ochotona argentata
- Ochotona collaris, пискуха комірцева
- пискуха гофманова, Ochotona hoffmanni
- пискуха північна Ochotona hyperborea
- пискуха паласова, Ochotona pallasi
- пискуха американська, Ochotona princeps
- пискуха туручанська, Ochotona turuchanensis
- підрід Ochotona (охотони, або чагарниково-степові пискухи)
- пискуха сіра Ochotona cansus
- пискуха курзонієва Ochotona curzoniae
- пискуха даурська, Ochotona dauurica
- пискуха цинлінська, Ochotona huangensis
- пискуха нубрійська, Ochotona nubrica
- пискуха степова, Ochotona pusilla
- пискуха афганська, Ochotona rufescens
- пискуха тибетська, Ochotona thibetana
- пискуха томасова, Ochotona thomasi
- підрід Conothoa (конотої, або "гірські пискухи")
- пискуха червоновуха, Ochotona erythrotis
- пискуха форестова, Ochotona forresti
- пискуха гаолігонгова, Ochotona gaoligongensis
- пискуха гловерова, Ochotona gloveri
- пискуха гімалайська, Ochotona himalayana
- пискуха ілійська, Ochotona iliensis
- пискуха Козлова, Ochotona koslowi
- пискуха ладакська, Ochotona ladacensis
- пискуха довговуха, Ochotona macrotis
- пискуха мулійська, Ochotona muliensis
- пискуха чорна, Ochotona nigritia
- пискуха ройлерова, Ochotona roylei
- пискуха теркестанська, Ochotona rutila
Пискуха в Україні [ред.]
В Україні в історичні часи мешкала пискуха степова (Ochotona pusilla). Вважаться, що її останні знахідки в Україні (Полтавщина) були до середини 18 ст. (публікації І. Підоплічки та ін.).
Примітки [ред.]
- ↑ а б в Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- ↑ Треба пам'ятати, що "мумійо" може мати дуже різне походження (трупне, послід кажанів, медове, лишайникове, мінеральне. (агнлійською "Shilajit", польською і чеською "Mumio", російською "Мумиё"). Про мумійо пискух див. тут.
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Пискуха |
