Письменник

Письме́нник — у широкому розумінні це кожна людина, яка пише твори (не обов'язково художні), висловлює власні думки, досвід і бачення світу у письмовій формі. У вузькому розумінні це автор художніх творів; особа, для якої літературна діяльність є професією. Синонімами до слова письменник є літератор, майстер слова, працівник пера.

Письменник — загальна назва осіб, що займаються створенням текстів, призначених, як правило, для невизначеного кола читачів.

Виникнення письменства

Перші письменники в глобальному суспільстві з'явилися очевидно з появою письма і літератури. Вперше письмо з'явилося на Близькому Сході (Шумер, Вавілон, Єгипет, Ассирія, Фінікія і т.д.) у рамках тогочасних храмових господарств, кожне з яких можна розглядати як місто, як державу або як підприємство (корпорацію), тому першими письменниками були священнослужителі - працівники цих храмових господарств, зусиллями яких було створено велику кількість творів на тему віровчень, законодавства, історії, науки і т.д., частина з яких дійшла до нашого часу. Саме з Близького Сходу беруть свій початок більшість абеток, які нині використовуються в глобальному суспільстві (кирилиця, латиниця, арабиця і т.д.), які пройшли довгий шлях розвитку від стародавніх священних зображень і знаків (ієрогліфів).

Про існування місцевого письменства на землях Русі немає достовірних відомостей аж до часу поширення православ'я (християнства) у VII-VIII ст.н.е., лише непідтверджені дані про використання місцевими племенами "черт і рєз", ймовірно чогось подібного до святих знаків (ієрогліфів). З поширенням православ'я Русь (в першу чергу Київ і міста-столиці удільних князівств) досить швидко стає важливим центром поширення грамотності для Східної Європи і Західної Азії. Перша книга, яка дала початок письменству на цих землях це очевидно Псалтир, перекладений на старослов'янську мову і широко поширюваний у списках.

Походження слова

Слово «письменник» віддієслівного походження, сталося від дієслова «писати». Раніше текстові твори дійсно писалися «від руки». У XX столітті у зв'язку з розвитком науки і техніки умови письменницької праці змінилися, проте, не зважаючи на те, що більшість письменників перейшли на набір текстів на друкарській машинці, а потім і на комп'ютері, слово «письменник» зберегло своє значення.

Класифікація

Письменником зазвичай називають людину, для якої вказане заняття є основним або одним з основних. При цьому людина, для якої створення текстових творів є постійним, головним, або одним з головних джерел доходу, вважається професійним письменником. Як в Україні, так і в інших країнах існують об'єднання (творчі спілки, асоціації) професійних письменників.

Розмежування діяльності письменників найчастіше відбувається за літературними родами, на підставі чого виокремлюють прозаїків, поетів, драматургів. Часто при такій диференціації зважають на жанрові уподобання автора. Тому мова йде про байкарів, новелістів, повістярів, романістів, нарисовців, гумористів тощо.

Див. також

• Святе Письмо
• Псалтир
• Українські письменники
• Графоман

Джерела

• Письменник // Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. — Т. 2. — К.: Академія, 2007. — С. 212.
• Псалтир
• Святе Письмо на старослов'янській
• Святе Письмо на старослов'янській і російській