Питна вода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Питна вода (рос. питьевая вода; англ. potable [drinkable] water; нім. Trinkwasser n) — вода, в якій бактеріологічні, органолептичні показники та показники токсичних хімічних речовин знаходяться в межах норм питного водопостачання. Основна вимога до фізичних властивостей води — відсутність неприємного запаху, смаку, кольору. Мінералізація води за стандартом не повинна перевищувати 1 г/дм³, але для засушливих районів вода може вважатися доброю при мінералізації до 1 г/дм³, задовільною — від 1 до 2 г/дм³, допустимою для пиття — від 2 до 2,5 г/дм³, допустимою для пиття в крайніх випадках — від 2,5 до 3,0 г/дм³. Твердість води (вміст йонів кальцію та магнію) не повинна перевищувати 7 ммоль/дм³ кількості речо-вини еквівалента, значини рН повинні бути в межах 6,5-9,5, концентрація нітратного йону не повинна перевищувати 45-50 мг/дм³ (у перерахунку на азот — бл. 10 мг/дм³). Важливе значення має характеристика мікробіологічного стану П.в. (колі-індекс — не більше 3, колі-титр — не менше 300). У питному водопостачанні підземні води мають значні переваги перед поверхневими, оскільки менше забруднені і характеризуються стійкішими хімічними властивостями.