Питна вода
Питна вода (рос. питьевая вода; англ. potable [drinkable] water; нім. Trinkwasser n) — вода, в якій бактеріологічні, органолептичні показники та показники токсичних хімічних речовин перебувають в межах норм питного водопостачання:
- Основна вимога до органолептичних властивостей води — відсутність неприємного запаху, смаку, кольору[1].
- Мінералізація води за стандартом не повинна перевищувати 1 г/дм3, але для засушливих районів вода може вважатися доброю при мінералізації до 1 г/дм3, задовільною — від 1 до 2 г/дм3, допустимою для пиття — від 2 до 2,5 г/дм3, допустимою для пиття в крайніх випадках — від 2,5 до 3,0 г/дм3.
- Твердість води (вміст йонів кальцію та магнію) не повинна перевищувати 7 ммоль/дм3 кількості речовини еквівалента,
- Значення рН повинні бути в межах 6,5-8,5,
- Концентрація нітратного йону не повинна перевищувати 45-50 мг/дм3 (у перерахунку на азот — бл. 10 мг/дм3).
- Важливе значення має характеристика мікробіологічного стану П.в. (колі-індекс — не більше 3, колі-титр — не менше 300). Більшість країн Північної Америки та Європи постійно розробляють і удосконалюють більш жорсткі стандарти питної води, при цьому пріоритетом для всіх країн є епідемічна безпека питної води.[2][3][4]
Типові області застосування (крім питних цілей) включають використання в туалеті (промивання), в мийці і для зрошування.
У питному водопостачанні підземні води мають значні переваги перед поверхневими, оскільки менше забруднені і характеризуються стійкішими хімічними властивостями.
Зміст |
Стандарти якості[ред.]
Склад і властивості питної води в системах водопостачання повинні відповідати вимогам Державного стандарту "Вода питна".
Параметри якості питної води зазвичай поділяються на три категорії:
- фізичні
- хімічні
- мікробіологічні.
Фізичні і хімічні параметри включають в себе важкі метали, сліди органічних сполук, загальний вміст зважених твердих частинок, і каламутність.
Мікробіологічні показники стосуються коліформних бактерій, кишкової палички, а також конкретних видів патогенних бактерій (таких, як холерний вібріон), вірусів і найпростіших паразитів.
Хімічні параметри, як правило, більше стосуються хронічного ризику ураження для здоров'я населення через накопичення важких металів, хоча деякі компоненти, такі як нітрати/нітрити і миш'як можуть мати більш безпосередній вплив. Фізичні параметри впливають на естетику та смак питної води і можуть ускладнити процес видалення патогенних мікроорганізмів.
Стандарти для відбору проб в Україні[ред.]
В Україні при дослідженні проб води користуються: ГОСТ 24484-80, ГОСТ 2874-82 «Вода питна», ГОСТ 2761-84 «Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання», СанПіН 4630-88 «Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднень», «ДСанПіН Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання» № 383 від 23.12.1996 р.
Водообробка. Очищення і дезинфекція питної води[ред.]
Велика частина води вимагає деякого типу обробки перед вживанням, навіть вода з глибоких колодязів або джерел. Обсяг водообробки залежить від джерела води. Кілька великих міст, таких як Крайстчерч (Нова Зеландія) мають доступ до достатньо чистої води в достатньому обсязі, внаслідок чого обробки сирої води не потрібно.[5]
Хлорування[ред.]
Попри існування безхлорних методів знезараження, хлорування й досі залишається найпоширенішим способом дезинфекції питної води. У світі у водопідготовці застосовують або чистий хлор або хлорвмісні препарати.
Озонування[ред.]
Фторування[ред.]
Інші методи[ред.]
У надзвичайних ситуаціях, коли звичайні системи водопідготовки не працюють, вода від патогенних мікроорганізмів, які можуть бути вбиті або інактивовані, обробляється кипятінням. Проте це вимагає багатого джерела палива, і може бути дуже обтяжливим для споживачів, особливо там, де важко зберігати кип'ячену воду в стерильних умовах і не є надійним способом вбити деяких цист паразитів, таких як Cryptosporidium або бактерії Clostridium.
Див. також[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Питна вода |
Примітки[ред.]
- ↑ http://flegmatica.vv.si/
- ↑ Гончарук В.В. Концепция выбора перечня показателей и их нормативных значений для определения гигиенических требований и контроля за качеством питьевой воды в Украине // Химия и технология воды. - 2007. - Т.29. - №4. - С.297-355
- ↑ Зоріна О.В. Основні особливості нового проекту державних санітарних норм і правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" // Гігієна населених місць: зб.наук.пр. - К., 2010. - Вип.56. - С.95-99
- ↑ Руководство по контролю качества питьевой воды. Т.1: Рекомендации. - 2-е изд. - Женева: Изд. ВОЗ, 1994. - 255с.
- ↑ Christchurch City Council. Christchurch, NZ. "Our water - Water supply." Accessed 2010-10-26.
Література[ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Аналіз стану якості водопровідної питної води у Вінницької області
