Пиятика
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пия́ти́ка — це товариська зустріч, головною ціллю якої є введення учасників у стан алкогольного сп'яніння. Під час пиятики супутніми є певні ритуали, як проголошення тостів, ритуальні (застільні) пісні, типові для культури, до якої належать учасники. Досить загальний поділ пиятик виконав у Антропології щоденності Рох Сулима.
Зміст |
[ред.] Пиятика випадкова
Така пиятика, що зазвичай має формалізований характер, супроводжує зустріч з приводу свят, уродин, шлюбу тощо. Зазвичай у такого типу формальних пиятиках учасники творять ієрархізовану цільову групу.
[ред.] Неформальна пиятика
Такі заходи трапляються випадково серед знайомих, у яких існує певна єдність (пол. wspólnotowość), наприклад пиятика по роботі, по студіях, зустрічається на вечірках тощо.
[ред.] Форми пиятик, з огляду на їх функції
[ред.] Пиятика звичаєво-обрядова
Ці заходи супроводжують певні ритуали, обряди, звичаї, часто пов'язуються з ритуалами переходу як викупне, весілля, пиятики з нагоди виплати, обмивання екзамену, машини, народин дитини. Пиятики, пов'язані з ритуалами переходу, як окреслює Р. Сулма іменем пиятик відкриваючих.
[ред.] Пиятики на зустрічах
Незаплановані пиятики, що найчастіше зустрічаються у тих самих місцях суспільного простору, найчастіше поза інституціями, що служать цій меті, як бари чи ресторани. П'янки такого типу відзначає територіалізм — групи зустрічальників, зазвичай кількаособові, зустрічаюьтся у спеціально відведених місцях, наприклад, під магазином, «у брамі», де може панувати відносна інтимність попойки. Такого типу п'янки можуть мати місце також з нагоди футбольного матчу.
У дослідженнях, проведених багаторічним спостереженням «навітряних» груп зустрічальників, чи груп, що зустрічаються в усталених місцях у межах міста, Рох Сулима зауважив, що найчастіше це п'янки, в яких бере участь невелика кількість осіб — малі групи, три- чи чотириособові і які зустрічаються у дві пори: перед полуднем чи у передвечір'ї.
П'янки характеризуютсья певного роду регулярністю (черговістю):
- Фаза перша — сподівання на випадок зустрічі когось охочого випити, чи когось, хто б міг зафондувати випивку; дуже часто робляться спроби виманювання грошей у випадкових прохожих
- Фаза друга — повідомлення членів «навітряної» групи зустрічі про нагоду випити.
- Фаза третя — збір в усталеному місці.
- Фаза чеверта — збір («скидання») грошей чи фондування. Під час цієї фази обговорюються суми «внеску», обирають найчастіше говірких осіб, що спромоглись би домовитись із продавцем чи які не мають боргів у магазині.
- Фаза шоста — відкриття («відкоркування»), що є доволі істотним ритуалом. Перед тим ритуал виконувала відповідна особа, що мала коркотяг чи ножик. Тепер визначаються особи, відповідальні за виконання процедури відкорковування фляшки.
- Фаза сьома — розливання. Зазвичай, до розливання вибирають відповідну особу, переважно ту, вклад якої у складчину був найбільшим, або особу, яка зазвичай виконує функцію розливача. Усталюєтсья також порядок, за яким слід наливати.
- Фаза восьма — пиття. Це завершувальна фаза, у якій зав'язується фаза єднання («спетые и спитые»). Учасники зустрічі «западають на час». Ситуація стає єдністю спільного напою і нагадає зливання як посвяченнячасу божеству.
Час на очікування на п'янку між першою і восьмою фазою може тривати до кілька годин.
[ред.] П'янки у дорозі (одісея алкогольна)
П'янки, що трапляються у транспортних засобах, переважно у потягах, але також на відпочинку, у туристичній дорозі чи на наукових конференціях. Їх відзначає брак зв'язку із якимось сталим місцем, як це є у випадку із п'янками на зустрічах.
[ред.] П'янки екзистенційні («запій»)
Такий тип п'янок — метафоричне охоплення таких, де особа п'є сама із собою, «до дзеркала».
[ред.] П'янки у мас-культурі
 |
Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.
Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.
|
- Єдина і неповторна поема в прозі Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушки» (рос. Москва - Петушки).
- «Женитьба» Чехова.
- «За двома зайцями»
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Roch Sulima Antropologia codzienności Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, Kraków 2000.
