Пйомбіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пйомбіно
Piombino
Країна Італія Італія
Регіон Coat of arms of Tuscany.svg Тоскана 

Провінція

Ліворно 
Код ISTAT 049012
Поштові індекси 57025
Телефонний код 0565
Координати 42°55′00″ пн. ш. 10°32′00″ сх. д. / 42.91667° пн. ш. 10.53333° сх. д. / 42.91667; 10.53333Координати: 42°55′00″ пн. ш. 10°32′00″ сх. д. / 42.91667° пн. ш. 10.53333° сх. д. / 42.91667; 10.53333
Висота 21 м.н.р.м.
Площа 129 км²
Населення 34 320 - (31-12-2012)
Густота 266,05 ос./км²
Розміщення
Commune
Map Region of Toscana.svg 
Влада
Мер Gianni Anselmi (08/06/2009)
Телефон 0565 63111
Офіційна сторінка 

Пйомбіно (італ. Piombino) — муніципалітет в Італії, у регіоні Тоскана, провінція Ліворно.

Пйомбіно розташоване на відстані[1] близько 200 км на північний захід від Рима, 115 км на південний захід від Флоренції, 75 км на південь від Ліворно.

Porto Antico di Piombino 01.JPG

Населення — 34 320 осіб (2012)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 8 травня. Покровитель — Santa Anastasia.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Місто Пйомбіно розташоване на узбережжі однойменної протоки Тірренського моря, навпроти острова Ельба. На північ від Пйомбіно розташовані руїни етруського міста Популонії і порт Порто-Баратта, на сході простягається район Маремма. Сусідні комуни: Кампілья-Мариттіма, Фоллоніка, Сан-Вінченцо, Суверето.

Історія[ред.ред. код]

Територія сучасного Пйомбіно була населена з давніх часів. В період існування етруської держави Етрурії головним містом регіону була Популонія, яка нині є частиною комуни Пйомбіно. Назва Пйомбіно походить від назви села Популін (Мала Популонія). Таку назву селу дали жителі Популлонії, які знайшли у ньому порятунок від грецьких піратів, що напали на місто у IX столітті. Можливо також, що Пйомбіно засноване остготами. 1022 року в Пйомбіно бува заснований монастир святого Юстиніана.

Гравюра. Князівство Пйомбіно, 1600 рік
Монета князівства Пйомбіно і Лукка, 1806 рік

У пізньому Середньовіччі Пйомбіно було одним з безлічі міст-держав на Італійському півострові, поряд з Вольтеррою, Сан-Джіміньяно та іншими. У 1115 році Пйомбіно перейшло до Пізанської республіки, ставши її другим головним портом. У XII-XIII століттях, під час конфліктів між Пізою та Генуєю, місто неодноразово грабували. У 1248 році під керівництвом Уголіно Арсопачі в місті був прокладений морський канал. У 1376 року повертаючись з Авіньйона до Риму місто відвідав Папа римський Григорій XI. У 1399 році міланський герцог Джан Галеаццо Вісконті віддав Пйомбіно Жерардо Аппіані, віддячивши йому таким чином за зраду Пізи. Аппіані домігся статусу незалежної держави для Пйомбіно, Скарліно, Суверето, Буріан, Бадія-аль-Фанго та островів Ельба, Піаноза і Монтекрісто. Пйомбіно стало столицею новоутвореної держави і зберігало цей статус аж до 1634 року. Потім його успадкував син Аппіані Якопо II Аппіані. Після його смерті правителем Пйомбіно став Ринальдо Орсіні, який одружився на Катерині Аппіані в 1445 році та правив до 1450 року. У 1501-1503 роках князівство належало Чезаре Борджіа, потім знову відійшло родині Аппіані. У 1509 році родина Аппіані отримала титул пфальцграфів Пйомбіно.

Під час війни з Сієною, місто було зайняте Козімо I Медічі. У 1553 і 1555 роках Пйомбіно було атаковане об'єднаним французько-османським флотом, але напад був успішно відбитий. Мирний договір 1557 року відновив Аппіані в правах, за винятком Ортбетелло і Портоферрайо, яке перейшло у власність герцога Тосканського.

У 1594 році імператор Рудольф II надав Пйомбіно статус князівства, і першим князем став Алессандро Аппіані Арагонський. У 1634 році цей титул перейшов до родини Людовічі, у зв’язку з тим, що один із її членів – Ніколо I – одружився на Поліссене Аппіані в 1632 році. У 1706 році титул був переданий родині Бонкомпан’ї.

У 1801 році Наполеон ліквідував князівство і Пйомбіно разом з іншими землями було приєднане до новоутвореного королівства Етрурія. У 1805 році колишнє князівство Пйомбіно було передане Наполеоном своїй сестрі Елізе Бачіоккі. За підсумками Віденського конгресу, проведеного у 1815 році, місто знову було передане родині Бонкомпан’ї-Людовічі. До 1860 року воно перебувало у складі Великого герцогства Тосканського, а з 1860 року – належить до королівства Італія.

Під час Другої світової війни, 10 вересня 1943 року, у місті відбулась Пйомбінська битва. Жителі Пйомбіно самовіддано захищали місто від фашистських загарбників, вписавши назву свого міста в історію італійського руху Опору. 28 липня 2000 року місто було нагороджене Золотою медаллю за військову доблесть.

Демографія[ред.ред. код]

Населення за роками:

Станом на 31 грудня 2010 року в муніципалітеті офіційно проживало 2695 іноземців з 70 країн, серед них 789 громадян Євросоюзу та 482 громадяни України[3].

Пам'ятки[ред.ред. код]

релігійні:

  • Кафедральний собор святого Анфима, збудований у 1377 році пізанським архітектором П’єро дель Грілло. Внутрішня частина з двома нефами, а також монастир прикрашені скульптурними роботами Андреа Гварді (бл. 1470 року). У соборі містяться склепи сімейства Аппіані
  • Церква Милосердя (поч. XIII століття) – одна з найдавніших релігійних пам'яток, які збереглися на території Пйомбіно. Спочатку церква була присвячена святому Джованні Баттіста. Впродовж століть вона зазнала численних реконструкцій. У XVI столітті до неї за бажанням князя Якопо VI Аппіані була прибудована лікарня святої Трійці. У церкві зберігається чудове розп'яття роботи XV століття
  • Капела Мадонни, споруджена у 1499 році. Під час Великої чуми 1630 року тут була міська лікарня
  • Церква святого Анфима, збудована у XIII столітті заможною гільдією моряків
Берегова сторожова вежа XVI століття
Собор святого Анфима

цивільні:

  • Ратуша, збудована у 1444 році. У холі розташована портретна галерея князів Аппіані, а також картина «Мадонна з немовлям» (1575 року) роботи Джованні Марія Таччі. Годинникова вежа ратуші збудована у 1598 році. Палац та вежа були відреставровані у 1935 році архітектором Джованні Белліні
  • Будинок стулчастих вікон, споруджений у 1284-1289 роках, який поряд з палацом Мартіноді Бранкаччі свідчить про існування в Пйомбіно цивільної архітектури
  • Площа Пьяцца Бовіо, з якої відкривається вид на узбережжя, а в гарну погоду можна побачити Корсику. На площі розташований невеликий середньовічний маяк
  • Палац князів Аппіані або Старий Палац. Раніше палац був резиденцією князів Аппіані, а в теперішній час тут розташований Інститут біології та екології моря та міський акваріум Пйомбіно
Ратуша
Фортечна башта і равелін

військові:

  • Головна фортечна вежа (1212 року) – колишні головні ворота міста Пйомбіно. На ній були дзвони, які попереджали жителів міста про небезпеку
  • Равелін напівкруглої форми (1447 року), прибудований Рінальдо Орсіні до кріпосної вежі для кращого захисту міста
  • Фортеця Пйомбіно – пам’ятка архітектури, збудована флорентійським архітектором Андреа Гварді за принципом «місто в місті». У фортеці розташовані палац, церква, інші будівлі та джерела водопостачання. Зараз від цитаделі залишилися тільки зовнішні стіни, звернені до моря
  • Замок Пйомбіно. Тепер у ньому перебуває міський музей
  • Руїни міста Популонії.

Музеї[ред.ред. код]

  • Музей замку та міста Пйомбіно, розташований у замку Пйомбіно. У ньому виставлені предмети XIII століття, знайдені під час археологічних розкопок
  • Археологічний музей Популонії у Новому Палаці. Зібрання музею присвячені історії етруської епохи на території Популонії. Серед найцінніших предметів музею – амфора кінця IV століття, знайдена у затоці Баратта в 1968 році. При музеї відкритий центр експериментальної археології, який займається обробкою кераміки та каменів
  • Музей мистецтв Андреа Гварді. У музеї виставлені роботи Андреа Гварді, а також інші предмети мистецтва
  • Музей моря та акваріум Пйомбіно. Заснований у 1985 році в колишньому палаці князів Аппіані з ініціативи муніципалітету та Інституту біології і екології моря для ознайомлення з флорою і фауною Середземного моря. У ньому також розташовані спеціалізована бібліотека та акваріум, який складається з 15 окремих акваріумів. Акваріуми наповнюються морською водою із затоки
  • Музей етимології
  • Приватна історична колекція Джаспаррі

У Пунта-Фальконе з 1975 року функціонує астрономічна обсерваторія з потужним телескопом.

Культура[ред.ред. код]

  • Традиційний карнавал в Пйомбіно
  • Свято Святої Анастасії, покровительки міста
  • Історичний костюмований карнавал у липні
  • Свято риби в останню неділю липня
  • Свято артишоку
  • «Серпень зі смаком» – гастрономічна виставка, присвячена традиційній кухні та місцевим винам
  • Свято літнього сонцестояння 21 липня
  • «Вогнище святого Джованні» – історичне свято 22-23 липня.

З 2005 року в Пйомбіно проводиться Міжнародний відеофестиваль «Візіонарія».

Економіка[ред.ред. код]

В околицях Пйомбіно і на острові Ельба з давніх часів добували залізну руду, тому провідною галуззю промисловості дотепер є металургійна. Найбільше підприємство міста – металургійний завод «Луччіні» (Lucchini), головним акціонером (49,2%) якого є російська компанія «Северсталь». Підприємство займає площу 12 км² і є другим за розміром металургійним заводом в Італії. На ньому в основному виробництві працює 2500 осіб та 5000 обслуговуючого персоналу. Іншим великим підприємством є металургійний завод компанії ArcelorMittal з 800 працюючими.

Туризм[ред.ред. код]

Галузь туризму в Пйомбіно розвивається у кількох напрямках:
  • курортний туризм. Пляжі Пйомбіно мають блакитні прапори, які свідчать про їхню чистоту;
  • культурний туризм, насамперед в історичному центрі Пйомбіно та околицях міста Популонії;
  • екологічний туризм у мальовничих околицях і парках;
  • гастрономічний туризм.

Транспорт[ред.ред. код]

Автомобільними дорогами Пйомбіно пов'язане з найбільшими містами країни (поблизу міста вздовж узбережжя Тірренського моря розташована автострада А12, яка входить до європейського маршруту E80). Також у місті є залізнична станція.

Залізнична станція Пйомбіно

Порт Пйомбіно є вантажним портом міжнародного значення. З порту також здійснюються пасажирські перевезення на острови Ельба (Портоферрайо, Ріо-Марина, Порто-Аззурро), Сардинія (Олбія), Корсика (Бастія), Піаноза і Капрая. Крім головного порту, в місті є ще кілька пристаней.

Відомі жителі[ред.ред. код]

У Пйомбіно певний час проживав італійський співак Рікардо Фольї (1947). У XIX столітті професор Лікург Каппелетті написав книгу «Історія Пйомбіно до 1814 року», в подяку за яку жителі міста заснували літературну премію його імені.

Сусідні муніципалітети[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  2. «Демографічний баланс 2012 року та населення на 31 грудня». ISTAT. Процитовано 14 березня 2014. (італ.)
  3. «Cittadini Stranieri» [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 25 січня 2012. 


Італія Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.