Плав'юк Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Васильович Плав'юк
Микола Васильович Плав'юк

Час на посаді:
8 грудня 1989 — 22 серпня 1992
Попередник Микола Андрійович Лівицький
Наступник Леонід Макарович Кравчук як Перший Президент України

Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg 5-й Голова ОУН Flag of OUN(640х480).jpg
Час на посаді:
15 березня 1979 — 10 березня 2012
Попередник Денис Васильович Квітковський
Наступник Богдан Остапович Червак

Народився 5 червня 1925(1925-06-05)
Русів, Польща
Помер 10 березня 2012(2012-03-10) (86 років)
Гамільтон (Канада)
Дружина Ярослава Бойко
Діти Орест, Нестор, Уляна, Оксана
Релігія УПЦ КП
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Мико́ла Васи́льович Плав'ю́к (*5 червня 1925 — †10 березня 2012) — український політичний і громадський діяч, останній Президент УНР в екзилі (19891992), Голова ОУН з 1979 до 2012 року, Голова Правління Фундації ім. Ольжича, співорганізатор та віце-президент СКВУ, визначний публіцист, блискучий оратор і полеміст, на рахунку якого багатий документальний доробок. З часу отримання звання Президента УНР і аж до своєї смерті був фактичним головою і лідером української діаспори.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селянській родині у с. Русів Снятинського повіту на Станіславщині, що тоді входила до складу Польщі (нині — Івано-Франківська область). Навчався в Русівській публічній загальній та Снятинській середній школах.

  • З 1941 р. — у лавах юнацтва ОУН.
  • У 1943 р. закінчив Снятинську державну торговельну школу.
  • З 1944 р. — за кордоном (опинився в Австрії та Німеччині).

За дорученням Організації в березні 1945 р. став у ряди Другої дивізії Української національної армії, яка формувалася в Берліні під командуванням полковника Андрія Долуда, аби перейти фронт і діяти в запіллі Червоної армії. Кінець війни застав М. Плав'юка в Західній Чехії, де дивізія потрапила до американців.

  • У 1946 р. закінчив українську гімназію в Мюнхені.
  • З 1948 р. — член «Пласту». З 1949 р. — член студентського ідеологічного товариства національного солідаризму «Зарево».
  • У 1949 р. закінчив Мюнхенський університет, отримавши кваліфікацію економіста.
  • 1950 р. прибув до Канади.
  • У 1954 р. закінчив Університет Конкордія в Монреалі.
  • 1956 р. на з'їзді Українського національного об'єднання Канади М. Плав'юка обрано заступником Голови Президії УНО, а 1959 р. — Головою цього товариства.

Висунув ідею створення громадського об'єднання під назвою Ідеологічно споріднені націоналістичні організації (ІСНО).

  • У 1964 р. на установчому з'їзді ІСНО був обраний першим Головою Проводу цього об'єднання.
  • У 1964 — 1979 рр. — член ПУН.
  • У 1967 р., на першому СКВУ, обраний генеральним секретарем цієї організації. У 1973 р., на другому Світовому конгресі, обраний його першим віце-президентом.
  • У 1978 р., на третьому з'їзді, став президентом СКВУ.
  • Після смерті О. Штуля-Ждановича в 1977 р., коли ОУН очолив Д. Квітковський, обійняв посаду заступника Голови ПУН.
  • У 1979, 1983, 1988, 1993, 1994, 1997, 2000, 2003, 2006 і 2010 рр., відповідно, на IX, X, XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVII і XVIII ВЗУН обирався Головою ПУН.
  • 18 травня 1993 року Указом Президента України Л. М. Кравчука, враховуючи визначні заслуги перед Українською державою, громадянина Канади Плав'юка Миколу Васильовича було прийнято до громадянства України.[1]

Член підпільного Пласту в Україні, відтак пластував у Західній Німеччині та Канаді. Крайовий Комендант УПЮ Канади, заступник Голови ГПБ і Головний Булавний УПС. належав до куреня Лісові Чорти.

Помер 10 березня 2012 року, в місті Гамільтон (Канада)[2][3][4].

Нагороди[ред.ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (5 червня 2007)[5][6] — за самовіддане служіння українському народові, визначні особисті заслуги у відродженні незалежності України
  • Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (22 серпня 2002)[7] — за визначні особисті заслуги перед Україною у становленні її незалежності, збереженні та розвитку традицій державотворення
  • Орден «За заслуги» III ст. (29 листопада 1996)[8] — за особистий внесок у розвиток української державності, активну громадську та гуманістичну діяльність
  • Нагороджений Орденом Святого князя Володимира Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України № 176/93 від 18 травня 1993 року «Про прийняття до громадянства України Плав'юка М. В.»
  2. Сумна звістка — дедьо Прем'єр відійшов на Вічну Ватру // 3-й курінь УСП/УПС Лісові Чорти. 2012-03-10
  3. Богдан Червак. Ким був для України націоналіст Микола Плав'юк? // Історична правда. Неділя, 11 березня 2012
  4. Помер останній Президент УНР у екзилі Микола Плав'юк // День, 10-03-2012 21:07
  5. Указ Президента України № 498/2007 від 5 червня 2007 року «Про нагородження М. Плав'юка орденом князя Ярослава Мудрого»
  6. Президент вручив орден князя Ярослава Мудрого I ступеня Миколі Плав'юку // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 11.04.2008
  7. Указ Президента України № 754/2002 від 22 серпня 2002 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  8. Указ Президента України № 1140/96 від 29 листопада 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»(укр.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Микола Лівицький
Coat of Arms of UNR.svg 4-й Президент УНР
1989-1992
Coat of Arms of UNR.svg Наступник
Леонід Кравчук
Попередник
Денис Квітковський
Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg 5-й Голова ОУН
1979-2012
Organization of Ukrainian Nationalists-M.svg Наступник
Богдан Червак


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.