Плакування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Плакува́ння (фр. plaquer — накладати, покривати), Термомеханічні покриття - нанесення на поверхню металевих листів, плит, дроту , труб тонкого шару іншого металу або сплаву термомеханічним способом.

Процеси плакування[ред.ред. код]

Здійснюється в процесі гарячої прокатки (наприклад, плакування аркушів і плит), пресування (плакування труб), а також методом зварювання вибухом.

Полягає у спільній гарячій прокатці або волочіння основного і захисного металів. Зчеплення між металами здійснюється в результаті дифузії під впливом спільної деформації гарячої заготовки. Метал, який захищають (сталь, сплави титану) покривають з однієї або з обох сторін міддю, томпаком, корозійно-стійкою сталлю, алюмінієм.

Плакованих дріт виготовляють волочінням труби, всередину якої вставлене осердя з іншого металу.

Плакування - метод створення на поверхні деталі шару матеріалу з особливими властивостями - високою твердістю, зносостійкістю і т.д., застосовується при виготовленні деталей/обладнання або при відновленні їх форми після зношування. При цьому товщина плакіруючого шару може складати від десятих часток міліметра до декількох міліметрів.

Плакування використовується при виготовленні та ремонті елементів деталей, схильних до впливу агресивних середовищ (бруду, шлаків, пара) в цілях економії дорогих матеріалів.

Недоліками плакирования є дорожнеча методу і прискорена корозія в зоні зварних швів.