Планетарна передача

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Планетарний механізм

Планета́рна переда́ча (планетарний механізм) — механічна передача на основі зубчастих коліс, у якій геометричні осі одного або декількох коліс (сателітів) є рухомими. Планетарні передачі з одним ступенем свободи називають звичайними (типовими), планетарні передачі з двома ступенями свободи називають диференціалами. Застосовуються у транспортних і вантажопідйомних машинах, приводах станків і т. д.

Елементи планетарної передачі[ред.ред. код]

Деталі планетарного механізму мають спеціальні назви:

  • зубчасте колесо із зовнішніми зубами, котре розташоване в центрі механізму, називається центральним або сонячним;
  • колесо з внутрішніми зубами називають короною або епіциклом;
  • колеса, осі яких рухомі, називають сателітами;
  • рухома ланка, на якій встановлено сателіти, називають водилом. Його на кінематичних схемах зазвичай позначають або

цифрою, або латинською буквою h.

Види планетарних передач[ред.ред. код]

До типових планетарних передач відносяться:

  • однорядний планетарний механізм (планетарний механізм Джемса);
  • дворядний планетарний механізм (редуктор Давида):
    • з одним зовнішнім і одним внутрішнім зачепленням;
    • з двома зовнішніми зачепленнями;
    • з двома внутрішніми зачепленнями.


Література[ред.ред. код]