Макс Планк
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Макс Карл Ернст Планк | |
 |
|
| Народився | 23 квітня 1858 Кіль |
| Помер | 4 жовтня 1947 Ґьоттінґен |
|---|---|
| Місце проживання | Німеччина |
| Громадянство | Німеччина |
| Галузь наукових інтересів | фізика |
| Заклад | Мюнхенський університет, Берлінський університет |
| Alma Mater | Мюнхенський університет |
| Вчене звання | професор |
| Відомі учні | |
| Відомий у зв'язку з: | кванти |
| Нагороди |
 |
Макс Карл Ернст Планк[1] (нім. Max Karl Ernst Ludwig Planck; *23 квітня 1858 — †4 жовтня 1947) — німецький фізик, лауреат Нобелівської премії, найбільшим досягненням якого вважається теорія випромінювання абсолютно чорного тіла, що стала відправною точкою для побудови квантової механіки.
Зміст |
[ред.] Біографія
Макс Планк народився 23 квітня 1858 році в місті Кіль в сім'ї професора цивільного права Кільського університету. Його прадід (Готліб Якоб Планк, 1751—1833) і дід (Генріх Людвіг Планк (1785—1831)) були професорами теології в Геттінгені. Батько був професором правознавства в Мюнхені і Килі. В 1867 році переїхав разом з батькам у Мюнхен. Навчався в Максіміліанській гімназії. В 1874 році вступив до Мюнхенського університету, закінчив навчання в 1878 році. З 1878 по 1874 рік жив у Берліні, де вивчав фізику у Густава Кірхгофа і Германа Гельмгольца.
Захистив докторську дисертацію пов'язану з другим законом термодинаміки і став приват-доцентом Мюнхенського університету. В 1888 році став першим директором нового Інституту теоретичної фізики в Берліні, а з 1892 по 1926 рік займав місце професора фізики Берлінського університету, ставши наступником Кіргхофа по кафедрі фізики. Видав п'ятитомник «Введення в теоретичну фізику», яке створював в 1916—1932 роках. По цій книзі навчалися студенти не тільки Німеччини, а й інших країн світу.
Свої дослідження Планк присвячував в основному питанням термодинаміки. Популярність він здобув після пояснення спектру так званого «абсолютно чорного тіла». Цим поняттям позначають якийсь предмет, чиє випромінювання залежить тільки від температури і видимої площі поверхні. В протилежність фізичним уявленням про безперервність всіх процесів, що було основою фізичної картини світу, побудованої Ньютоном і Лейбніцем, Планк увів уявлення про квантову природу випромінювання. А саме, згідно його теорії випромінювання випускається і поглинається квантами з енергією кожного кванта, рівною
де ν — частота випромінювання в Гц, а h — стала Планка
В результаті випромінювання чорного тіла, нагрітого до температури T, описується розподілом Планка:
,
де I(ν) — енергія, яка з одиниці площі в одиницю часу випромінюється в частотному діапазоні між ν і ν+dν у просторовий кут dΩ; c — швидкість світла, k — стала Больцмана.
Внесок Планка в сучасну фізику не вичерпується відкриттям кванта і сталою, що носить нині його ім'я. Сильне враження на нього справила спеціальна теорія відносності Ейнштейна, опублікована в 1905 р. Повна підтримка, надана Планком новій теорії, в чималій мірі сприяла ухваленню спеціальної теорії відносності фізиками. До інших його досягнень відноситься запропоноване ним виведення рівняння Фоккера — Планка, що описує поведінку системи частинок під дією невеликих випадкових імпульсів (див. Броунівський рух). Макс Планк отримав Нобелівську премію в 1918 році за внесок у розвиток квантової фізики.
В 1930 році очолив Інститут фізики кайзера Вільгельма. В 1937 році залишив цей пост в знак протесту проти гонінь євреїв. 1945 рік — повернувся на свою посаду (заклад було перейменовано на Інститут фізики Макса Планка), який очолював до кінця життя.
4 жовтня 1947 року помер. На його могильній плиті вибито тільки ім'я і прізвище ученого і чисельне значення сталої Планка.
[ред.] Особисте життя
Особисте життя Планка було відмічене низкою трагедій. Його перша дружина Марія Мерк, від якої у Планка було двоє синів і дочері-двійнята, померла в 1909 році. Через два роки Планк одружувався на своїй племінниці Марті фон Гесслін, яка народила йому ще одного сина Германа. Старший син Планка загинув в Першу світову війну, а обидві його дочки померли при пологах. Другий син Ервін був страчений 20 липня 1944 за участь в змові проти Гітлера.
[ред.] Наукові досягнення
- Створення квантової гіпотези, яка дозволила вирішити одну з найважливіших проблем термодинаміки — проблему «ультрафіолетову катастрофу», за створення квантової гіпотези отримав Нобелівську премію 1918 року.
- Вивід рівнянь релятивістської динаміки та термодинаміки;
[ред.] Названі на честь Планка
[ред.] Виноски
- ↑ За даними видання «Spiegel Online», справжнє ім'я Планка було не Макс, а Маркс (нім. Marx). Маркс — це транскрипція латинского імені Маркус. Це відкриття зробив журналіст Карл Дамен, що працював в церковному архіві Кіля. Джерело: Christoph Seidler. Gestatten, Marx Planck. Spiegel Online, 24 квітня 2008
[ред.] Посилання
[ред.] Публікації
- Planck, Max. (1897). Vorlesungen über Thermodynamik
- Planck, Max. (1900). “Entropy and Temperature of Radiant Heat.” Annalen der Physik, vol. 1. no 4. April, pg. 719-37.
- Planck, Max. (1901). "On the Law of Distribution of Energy in the Normal Spectrum". Annalen der Physik, vol. 4, p. 553 ff.
 |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
