Пластифікатор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пластифіка́тори (желатинізатори, пом'якшувальні засоби) (рос. пластификаторы, англ. plasticizers, нім. Plastifizierungsmittel n pl, Plastifikatoren m pl, Weichmacher m pl) — нелеткі органічні розчинники, що створюють з матеріалом, що використовується, гелі (драглі).

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Пластифікатори – речовини, які вводять до складу полімерних матеріалів, суспензій для надання їм пластичності, еластичності, зниження в’язкості.

До пластифікаторів належать ефіри фталевої кислоти, складні ефіри фосфорної кислоти, різні оливи.

Застосування[ред.ред. код]

Пластифікатори застосовують для зниження температури, розм'якшення (оскляння) високополімеров, підвищення їх гнучкості і морозостійкості. Пластифікатори застосовують головним чином у виробництві пластичних мас, гум і штучних шкір, в лакофарбних покриттях.

Крім того, пластифікатори полегшують диспергування інґредієнтів, надають потрібних технологічних властивостей матеріалам, наприклад, бітумним зв’язуючим речовинам при брикетуванні вугілля, висококонцентрованим водовугільним суспензіям (ВВВС), цементним розчинам тощо.

Вибір пластифікаторів[ред.ред. код]

Вибір П. у кожному випадку здійснюється практично індивідуально в залежності від фізико-хімічних властивостей твердої і рідкої фаз. Наприклад, для стабілізації ВВВС слід застосовувати ПАР, гідрофобна частина яких представлена вуглеводневими радикалами лінійної будови чи ароматичними сполуками з плоскими молекулами (похідні бензолу, нафталіну), а гідрофільна частина – групами NH2, -OH, -COOH, -SO3H. Такі сполуки – алкіламіногумінові кислоти – доцільно одержувати з вугілля.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]