Плацдарм «Юта»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Плацдарм «Юта»
Utah Beach
Нормандська операція
Операція «Оверлорд»
Utah Beach Landing.jpg
Висадка морського десанту. Плацдарм «Юта». Ранок 6 червня
Дата: 6 червня 1944
Місце: Ле-Маделейн-Манш
Нормандія, Франція
Результат: Перемога союзників. Відкриття Другого фронту в Західній Європі.
Сторони
US flag 48 stars.svg США Flag of German Reich (1935–1945).svg Третій Рейх
Командувачі
US flag 48 stars.svg Омар Бредлі
US flag 48 stars.svg Раймон Бартон
Flag of German Reich (1935–1945).svg Дітріх Крайсс
Flag of German Reich (1935–1945).svg Карл-Вільгельм фон Шлибен
Військові сили
32 000 н/д
Втрати
200 н/д

Плацдарм «Юта» (англ. Utah Beach) — кодове найменування одного з п'яти секторів вторгнення союзників силами 7-го корпусу 1-ої американської армії 6 червня 1944 року на узбережжя окупованої націстами території Франції в ході висадки в Нормандії часів 2-ої світової війни.

План висадки морського десанту на плацдарм «Юта»

Історія[ред.ред. код]

Плацдарм «Юта» знаходився на самому крайньому, західному фланзі зони вторгнення англо-американських військ до Нормандії. Шириною до 5 км, він знаходився між населеними пунктами Поупвілль і Ла-Маделейн на лівому березі естуарію річки Дув.

Висадка військ планувалася в 4 етапи: в першу чергу йшов десант на 20 висадочних катерах по 30 чоловік в кожному, із складу 8-го піхотного полку 4-ої піхотній дивізії. Початок операції з висадки був запланований на 6:30 ранку. Після цього, з інтервалом у декілька хвилин слідували 2 батальйони, загальною чисельністю до 1000 чоловік, за якими у свою чергу висаджувалися останні дві хвилі з підрозділами інженерних військ, артилерія і органами управління.

З наближенням першої хвилі десанту на відстань 250–350 метрів командири використовували спеціальні сигнальні засоби для подачі сигналу військово-морським силам про початок артилерійської підтримки висадки підрозділів. Практично точно по запланованому часу, війська почали висадку з десантних засобів на відстані до 90 метрів від урізу води. Артилерійські підрозділи Вермахту зробили спробу подавити противника, але були виведені з ладу вогнем корабельної артилерії союзників були вимушені припинити вогонь.

У складі перших підрозділів, які висадилися на берег, особливо відзначився заступник командира 4-ої дивізії бригадний генерал Теодор Рузвельт мол., син 26-го Президента США, Теодора Рузвельта, який особисто очолив висадку морського десанту на узбережжі. Він став першим і єдиним генералом союзної армії, що висадився на території окупованої Нормандії в Д-День, і у віці 57 років став найстарішим солдатом досягнувшим узбережжя.

Усвідомивши, що через погодні умови, що ускладнилися, висадка сталася з істотним відхиленням від заздалегідь запланованих ділянок, Рузвельт миттєво перейняв усе подальше командування десантом на себе і зумів чітко організувати управління останніми хвилями союзного десанту. Кожен підрозділ на місці отримував від нього уточнені завдання і з ходу вступав в бій. Зберігаючи крижаний спокій в таких умовах, генерал не втрачаючи відчуття гумору, упевнено і, всіляко підтримуючи солдатів, які висадилися в перших рядах морського десанту, керував бойовими діями на плацдармі. Пізніше за прояву мужності під час вторгнення у складних бойових умовах бригадний генерал Теодор Рузвельт мол. був нагороджений медаллю Пошани.

До кінця першого дня висадки американці змогли зосередити на березі до 23 250 чоловік особового складу з 1700 одиницями бойової техніки. При висадці зазнали втрат, які складали в сукупності убитими і пораненими до 200 чоловік.

Основними чинниками, які позитивно вплинули на успіх висадки на плацдармі стали:

  • слабкість фортифікаційних укріплень німців на цій ділянці узбережжя, яка, з точки зору командування Вермахту, була малопридатна для вторгнення союзників;
  • ефективність попередніх авіаційної і артилерійської підготовки вторгнення військ;
  • успішне застосування плаваючих танків, які на відміну від плацдарму «Омаха» були спущені на воду на незначному видаленні від берега, не понесли втрат на плаву, і таким чином, змогли результативно вплинути на бойові дії піхотних підрозділів на березі;
  • помилка при висадці військ — при відхиленні більш ніж на 1,5 км від своїх запланованих напрямків десант виявився поза зоною досяжності кулеметного і артилерійського вогню Вермахту на плацдармі;
  • дія повітряно-десантних дивізій в тиловій смузі оборонних позицій німців, які своїми активними діями змогли дезорганізовувати систему управління військами противника, вивести зі строю багато елементів оборонні зміцнень противника і підірвати можливість німецького командування ефективно здійснювати контрзаходи проти морського десанту. Проте, в той же час, повітряний десант заплатив за це дуже значну ціну: втрати становили до 40 % лише в 101-ої дивізії.


Література[ред.ред. код]

  • Joseph Balkoski: Utah Beach: The Amphibious Landing and Airborne Operations on D-Day, June 6, 1944, Stackpole Books, 2005, ISBN 0-8117-0144-1
  • Mark R. Henry: D-Day 1944 (2): Utah Beach & U.S. Airborne Landings (Campaign), Motorbooks International, 2004, ISBN 1-84176-365-9
  • James Arnold: Operation Overlord: Utah Beach & the U S Airborne Divisions 6 June 1944: 004 (Order of Battle, 4), Ravelin, 1994, ISBN 1-898994-03-X
  • Anthony Beevor: D-Day — Die Schlacht in der Normandie, C. Bertelsmann, Gütersloh, 2010, ISBN 978-3-570-10007-3.

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 49°25′05″ пн. ш. 1°10′35″ зх. д. / 49.41806° пн. ш. 1.17639° зх. д. / 49.41806; -1.17639