Ксьондз

Ксьондз (пол. ksiądz) — термін польського походження, що вживається в сучасній польській мові для означення римо-католицьких священиків. На Галичині у зв'язку з тривалим польським впливом термін подекуди і досі використовується для означення греко-католицьких священників.

Польське ksiądz походить від прасл. *kъnędzь і в старопольській мало значення «князь».

Історія

У давнину ним означали тих, хто належав до панівного стану, включаючи й короля. На думку деяких дослідників, перехід значення слова ksiądz від «князь» до «священник» свідчить про те, що у племен, які об'єдналися в єдину державу — Польщу, язичницьке духовенство мало значну вагу і великий авторитет. Польський хроніст ХІІІ ст. Богухвал (пол. Bogufal) свідчить, зокрема, що Болеслава І Хороброго, який поширив назву ксьондз на християнське духовенство з метою піднести авторитет останнього в очах напів'язичницького населення, поляки спочатку титулували воєводою, а згодом почали іменувати також ксьондзами. Ще в XVI ст. Сигізмунд II Август у Статуті Гербурта титулується як «король польський, великий ксьонз литовський». З XVII ст. слово ксьондз у світському значенні практично перестає вживатися.

Література

• Gloger Z. Ksiądz // Encyklopedia staropolska. Ilustrowana, t. 2. — Warszawa, 1958. (пол.)
• Kuropatnicki Е. А. O Xiązętach. В кн.: Wiadomosci o kleynocie szlacheckim, oraz herbach domów szlacheckich w Koronie Polskej i Wielkim Xięstwie Litewskim …, cz. 1. — Warszawa, 1789. (пол.)
• Любавский М. История западных славян. — М., 1918. (рос.)

Посилання

• Ксьондз [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 777-778. — 1000 екз.
• Ксьондз у базі Інституту історії України НАН України