Плебсологія

Плебсологія — (лат. plebs — народ, юрба, гр. logos — вчення) — проблемна концепція, що як невизнана науковим світом набула локального поширення серед певних кіл в Україні.

Прихільники вважають її інтегральною системою філософсько-правових поглядів у формі вчення, нова міжгалузева правова наука про масову участь мудрого простонароду та інших соціальних і національних груп, як і всього українського народу та усіх народів світу, в право-державотворчих та других позитивних і негативних природно-соціальних процесах, у тому числі глобалізмі і антиглобалізмі, фінансово-економічних, політичних системах і кризах, так само й світових, різного виду виборах, плебісцитах, рівночинно про захист: природи; прав та свобод людини і громадянина; гендерної рівності; сім'ї; національних та соціальних груп; рідної національної, а також справедливої інтернаціональної державності; мов, культур та ін., з метою побудови, з дотриманням принципу національної державності, світового класичного громадянського суспільства [5, 20].

Об'єктом вивчення плебсології як міжгалузевої правової науки є інтегральні природно-правові та соціально-правові протиріччя суспільного життя, що виникають між державою (органами її влади) і людиною, а отже, основною масою населення [2, 13-16, 21-28; 3; 4; 8].

Вузловим філософсько-правовим осмисленим моментом плебсології є погляди, відповідно до яких природне право — сила позитивного розуму солідарної основної маси населення (простонароду) перебуває в усталеній, невпинній конкуренції з правом хитрощів як силою державної влади [2, 11].

Основні закони плебсології

1. Побудови світового класичного громадянського суспільства (демонструє характер та механізм його правового розвитку).
2. Природного права народу на опір узурпованій державній владі (вказує на шлях суспільних заворушень як натурально-звичаєву форму очищення від диктаторства єдиного народного джерела влади, як першооснови Української республіки).
3. Плебсонабмічної системи вимірів суспільних заворушень (розкриває їхні загальні, об'єктивні закономірності та причини обумовленості).
4. «Потоку» як природно-соціальний механізм агресії (діє в неорганічній і органічній природі, суспільстві та мисленні).
5. Масової агресії в умовах юрби (дозволяє зрозуміти його природну дію у різні періоди віку людини).
6. Узаконення законного себе з участю поміркованої людської маси.

Основні аксіоми плебсології

1. Національне природне право володарювати довіку конкурує з реальною державною владою і коригує її діяльність;
2. Помилкові державні рішення ухвалюють не нації (народи), а їхні лідери і, наближені до них соціальні групи;
3. Природне право людини, нації (народу) повсякчас конкурує з хитрощами державної влади;
4. Конфліктні ситуації в державі можуть бути вирішені голосом розуму мудрого простонароду;
5. Життя людини, сім'ї, нації (народу), а відтак — суспільства й держави потребує свободи, власності, справедливості і владності;
6. Недосконалість людини як відносно розумної істоти перед природою, яково першоосновою всього сущого;
7. Людина з її способами правління собою й іншими, у тому числі державою, перебуває у субстанції, що немає меж і протилежна ідеальному;
8. Суспільство межі свого вдосконалення не має і мати не може.

Плебсологічна характеристика

Типова плебсологічна характеристика об'єкта, що досліджується, має такі елементи:

1. Плебсологічний об'єкт як конкретне, тобто природно-соціальне (дія — бездіяльність) явище, подія, національна культура, народна правотворчість, правова норма, право-державотворчі процеси за участю мудрого простонароду та інші аналогічні позитивні та негативні процеси, (елементи яких сформульовані у визначенні плебсологія) з його невпинною природно-правовою сутністю;
2. Основоположний метод плебсологічного пізнання як концентроване осмислення мудрим простонародом, у формі систематизованої сукупності загального-філософського і названого вище — конкретного;
3. Природа виникнення (натуральна, соціальна чи змішана) та генезис предмету дослідження;
4. Наслідки (деякі обставини), тобто значення предмету, що досліджується для сучасності: людини, суспільства, рідної національної (справедливої інтернаціональної) державності і світового співтовариства;
5. Джерела первинних відомостей про предмет, що досліджується;
6. Погляди класиків і сучасних вчених про предмет, що досліджується;
7. Система природно-правових та соціально-правових ознак предмету дослідження: загальна, галузева;
8. Застосування плебсологічних, а також галузевих законів та аксіом, у тому числі нормативно-правових актів, в процесі пізнання відповідного предмету;
9. Думки спеціалістів;
10. Висновок експерта (в разі потреби);
11. Громадська думка про предмет дослідження;
12. Позитивний і негативний вплив предмету, що досліджується на побудову світового класичного громадського суспільства.

Література

1. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Формування правової держави у плебсологічному як філософсько-правовому осмисленні»: Зб. тез доповідей. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. — 116 с.
2. Корчинський В. О. Концентри сучасної плебсології: Навчальний посібник. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. — 55 с.
3. Михайленко О. Р. Проблеми правотворчості і плебсології в Україні // Вісник прокуратури. — № 6 (96), червень 2009. — С. 55-60.
4. Михайленко О. До сутності плебсології та запобігань заворушенням // Право України. — 2010. — № 2. — С. 43-50.
5. Плебсологічна оцінка сучасної фінансово-економічної кризи і завдань стратегічного менеджменту: Друга Всеукраїнська науково-практична конференція (24 квітня 2009 р.): Матеріали доповідей та виступів. Вип. 2. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. — 248 с.
6. Програма Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції «Плебсологічна як філософсько-правова оцінка сучасної світової фінансово-економічної кризи і завдань стратегічного менеджменту», 24 квітня 2009 р. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. — 18 с.
7. Скригонюк М. І. Плебсологія як філософсько-правове вчення: Монографія. — К.: Парапан, 2008. — 764 с.
8. Тези доповідей VІІ Міжнародної наукової конференції «Українська культура в історичному розвитку та державотворенні», присвяченої 170-річчю від дня народження Павла Чубинського: Зб. тез доповідей. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. — 90 с. (у друкованому виданні сформована підсекція з плебсології).