Плеханов Георгій Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій Плеханов

Георгій Валентинович Плеханов (псевдонім Н. Бельтов та ін.; 29 листопада (11 грудня) 1856, с. Гудаловка, нині Липецької обл. — 30 травня 1918, Теріоки) — теоретик і пропагандист марксизму, філософ, видатний діяч російського і міжнародного соціалістичного рухів.

Початок революційної діяльності[ред.ред. код]

Народився у родині відставного штабс-капітана Валентина Петровича Плеханова (1810—-1873) і Марії Федорівни Белинської (1832—-1881). В 1876 вступив до народницької організації «Земля і воля», учасник демонстрації біля Казанського собору 1876; після Воронезького з'їзду — організатор «Чорного переділу». З 1880 в еміграції. Засновник першої російської марксистської огранізації — групи «Звільнення праці» (1883).

Теоретик РСДРП[ред.ред. код]

Один з найбільших вождів соціал-демократичного руху в Росії і II Інтернаціоналу, входив до числа засновників РСДРП та газети «Іскра». Найголовніші заслуги Плеханова, окрім блискучого обґрунтування ролі робочого руху в Росії, відносяться до сфери пропаганди і розробки основних проблем марксизму у цілій низці праць і статей. Найбільшвідомі його книги: «Соціалізм і політична боротьба», «Наші розбіжності», «До розвитку моністичного погляду на історію», «Beitrage zur Geschichte des Materialismus», «М. Р. Чернишевський» і збірки статей «За 20 років», «Критика наших критиків» та ін.

У другій половині 90-х р.р. XIX століття і на початку 1900-х р.р. Плеханов розгортає кампанію проти опортунізму «економістів» і теоретичної критики марксизму з боку Бернштейна і Струве. Разом з Леніним та іншими керує «Іскрою», а на II з'їзді РСДРП підтримує Леніна проти Мартова і Аксельрода.

Меншовицький період[ред.ред. код]

Після 2-го з'їзду РСДРП Плеханов розійшовся з Леніном і був довгий час одним з лідерів меншовицькою фракції соціал-демократичної партії Росії. Після московського грудневого повстання 1905 р. проголошує свою знамениту думку: «не потрібно було братися за зброю». В епоху реакції в Плеханові знову пробуджується революціонер, і в 1909-1911 р.р. він стає «співцем підпілля», одночасно ведучи ідейну боротьбу з антимарксистською філософією Богданова. У довоєнні роки Плеханов активно бере участь в Міжнародному соціалістичному бюро, виступаючи інколи з доповідями на міжнародних конгресах. У Першу світову війну — один з керівників групи «Єдність», що стояла на позиціях соціал-шовінізму.

Плеханов і революції[ред.ред. код]

У час першої революції 1905—1907 не міг приїхати до Росії. Вважав страйк несвоєчасним та таким, що призвів до непідготовленого, не підтриманого армією Грудневого повстання у Москві.

Лютнева революція дозвлолила повернутися до Росії після 37 років вигнання, Плеханов підтримував Тимчасовий уряд. Був проти «Квітневих тез» В.І. Леніна, назвавши їх «маренням».

До Жовтневої революції віднісся негативно, оскільки вважав, що за рівнем соціально-економічного розвитку Росія не готова до соціалістичної революції: «російська історія ще не змолола тієї муки, з якої з часом буде випечений пшеничний пиріг соціалізму».

Застерігав, що захоплення влади «одним класом або — ще того гірше — однією партією» може мати сумні наслідки.

Мав фундаментальні роботи з філософії, соціології, естетики, етики, історії російської суспільної думки.

Помер 30 травня 1918 року в Теріоки, похований на «Мостках літераторів» Волкового кладовища у Санкт-Петербурзі.

Адреси в Петрограді[ред.ред. код]

1917 рік — прибутковий будинок А. Д. Дальберга і І. А. Кохендерфер — Кронверкський проспект, 67.

Пам'ятні місця[ред.ред. код]

Назви[ред.ред. код]

Музеї[ред.ред. код]

  • Будинок-музей Г. В. Плеханова у Липецьку
  • Будинок Плеханова у Санкт-Петербурзі

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • Пам'ятник перед будівлею Технологічного інституту у Санкт-Петербурзі (скульптори І. Я. ГинцбургМ. Я. Харламов, архітектор Я. Р. Гевірц). Відкритий 3 травня 1925 року.
  • Бюст на території садиби Плеханових в Плехановому Липецької області.
  • Пам'ятний знак роботи Ігоря Мазура в Плехановому Липецької області (2006 рік).

Установи[ред.ред. код]

  • Російська економічна академія ім. Г. В. Плеханова

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Аптекман О. В. «Георгій Валентинович Плеханов. З особистих спогадів». Л., 1924.