Плиски

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Плиски
Парк над ставком у с. Плиски
Парк над ставком у с. Плиски
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область Чернігівська область
Район/міськрада Борзнянський район
Рада Плисківська сільська рада
Код КОАТУУ 7420886001
Картка на сайті ВР картка ВР 
Locator Dot2.gif
Розташування села Плиски
Основні дані
Населення 1333 мешканців[1]
Площа км²[1]
Поштовий індекс 16453
Телефонний код +380 4653
Географічні дані
Географічні координати 51°06′27″ пн. ш. 32°25′57″ сх. д. / 51.10750° пн. ш. 32.43250° сх. д. / 51.10750; 32.43250Координати: 51°06′27″ пн. ш. 32°25′57″ сх. д. / 51.10750° пн. ш. 32.43250° сх. д. / 51.10750; 32.43250
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Відстань до районного центру 18 км
Найближча залізнична станція Плиски (станція)
Місцева влада
Адреса ради 16453, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Плиски, вул. Леніна, 33
Карта
Плиски (Україна)
Плиски
Плиски
Плиски (Чернігівська область)
Плиски
Плиски

Пли́ски — село у Борзнянському районі Чернігівської області України. Центр Плисківської сільської ради. Населення — 1333 осіб (2012 рік)[1].

Географічне положення[ред.ред. код]

Село розташоване на півдні району, за 18 км від районного центру — міста Борзна (автошляхами — близько 21 км[2]). Висота над рівнем моря — 137 м[3]. У 1868 році на території села відкрито вантажно-пасажирську станцію Південно-Західної залізниці (тоді Курсько-Київської) «Плиски».

Історія[ред.ред. код]

Село Плиски засноване у складі Речі Посполитої у першій половині XVII сторіччя. З 1648 року — у складі Ніжинського полку Гетьманської України.

З 1876 року на хуторі неподалік від Плисків (нині с. Шевченка) жив і працював живописець, художник-передвижник, майстер портретів Микола Миколайович Ґе. У жовтні 1884 року до нього приїздив російський письменник і громадський діяч Лев Миколайович Толстой.

Під час революції 1905–1907 рр.. в Плисках відбувся виступ селян, який 11 серпня 1906 року був придушений каральним загоном, що прибув з Борзни[4].

З 1917 року — у складі УНР. У добу Української держави гетьмана Павла Скоропадського 1918 року в Плисках діяв партизанський загін. З денікінцями вів боротьбу партизанський загін під керівництвом К. А. Губаря[4].

1929 року комуністична влада почала систематичний терор проти сільського населення. На початку 1930-х заганяла в колгоспи. Комуністи вдалися до організації убивств мешканців Плисок голодом. Марія Романчук, 1912 року народження, свідчить[5]:

Активісти — «камсамольці» (так вимовляла мати) ходили по хатах і вимітали, часто в прямому розумінні, все їстівне. Коли зерна не було, то забирали й квасолю. Її бабуся вирішила схитрувати. Розсипала по горищу з відро зерна, перемішаного з половою, ніби це просто сміття. Та ті активісти вже знали про всі нехитрі прийоми голодних людей. Вони взяли віник, змели все і забрали, незважаючи на сиріт.

Іншим разом закопали скількись картоплі, щоб було що весною посадити на городі. Прийшли із щупами, знайшли, все забрали. І найвражаючий епізод…

Меншому материному братові в 1933 р. було 12-13 років. Він зранку гнав у поле пасти корову до вечора. На увесь день йому давали пляшку молока і «маторжаників». Це такі коржики із полови, зілля, кори тощо І от одного дня десь опівдні приходить до них сусідський хлопець Шура, ровесник брата Івана. Він теж пастушок, прийшов з поля і каже, що Ваня просив передати йому їсти. Ми, каже мати, здивувалися. Адже брат знав, що ми дали йому з собою, що могли. Та все-таки кілька маторжаників знайшлося і хлопцю віддали.

Увечері, коли вже Іван був вдома, прийшов батько того Шури і питає брата, де його син. А Іван сказав, що він ще вдень пішов до села і не вернувся. Почали шукати і знайшли того хлопця мертвого за селом. Назад до пастушків він не дійшов і не врятували його ті маторжаники. Ясна річ, брат не посилав його до своїх за їжею, голодна дитина сама придумала спосіб як трохи підживитися. Та це його вже не врятувало.

Радянська влада довела мешканців села до людоїдства[5]. Частина батьків, відчуваючи небезпеку вбивства дітей з боку хворих на голодний психоз односельців, підкидали їх до товарних вагонів. Ті, хто вижив, потрапляли до сиротинців.

Пам'ятник землякам, які загинули в часи Другої світової війни у Плисках

Одночасно в селі проводилися арешти незгідних із політикою СРСР, частину з яких депортували у соловецький концентраційний табір (СТОН)[5].

11 вересня 1941 року село було окуповане військами нацистської Німеччини. У роки німецької окупації 19411943 років гітлерівці спалили тут 59 дворів, розстріляли 548 радянських військовополонених і мирних жителів, живцем спалили 28 осіб, на примусові роботи в Німеччину виїхали 125 осіб[4]. За період відсутності в селі сталіністів жодна людина не померла від голоду, і навіть не була доведена до голодного психозу. Тим більше не було випадків канібалізму, добре відомих у часи комуністичної влади[Джерело?].

На фронтах Другій світовій війні у складі РСЧА перебували 510 жителів Плисок, 352 — загинули[4]. На честь загиблих односельців в селі споруджено обеліск. Пам'ятники також встановлені на братських могилах мирних жителів і військовополонених, радянських воїнів і зенітниць, загиблих від нальоту німецької авіаці[4]. Проте жодного пам'ятника на честь убитих голодом односельців місцева влада так і не встановила.

Вже 1946 року комуністи почали організацію в селі нового голодомору. На початок 1947 медичними установами реєструються масові випадки дистрофії, яка спричинена грабунками озброєних комуністів[5]:

У 1947 році людей помирало менше… Люди намагалися вижити, їхали кудись, щоб добути харчі. Та не всім вдавалося донести їх додому. На станції (у нашому селі своя станція) чергували міліціонери, вони зустрічали всіх, хто з поїздів сходив, обшукували і відбирали продукти, звинувачуючи людей у спекуляції. Мати згадувала одного чоловіка, який до кінця життя розповідав, і при цьому плакав, як він добув десь трохи харчів, вийшов з потяга, а тут міліція, все забрали, хоч він благав, що в нього вдома пухла дружина і діти. Не помогло…

У селі знаходилася центральна садиба колгоспу «XXII партз'їзд», за яким було закріплено 6406 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 4648 га орної землі. Це було багатогалузеве господарство, де вирощували зернові культури, картоплю, цукровий буряк, льон, овочі, займалося м'ясо-молочним тваринництвом і птахівництвом. Нині це агрофірма ТОВ «Агросервіс».

Інфраструктура[ред.ред. код]

У Плисках працюють три підприємства: ТОВ «Плиски-Агро», ТОВ «Агросервіс», ТОВ "Мисливське господарство «Плисецьке»[6]. У селі є загальноосвітня школа, будинок культури, бібліотека, дільнича амбулаторія, магазини, відділення зв'язку.

Спорт[ред.ред. код]

Село відоме тим, що тут є футбольна команда «Єдність» (Плиски), яка грає у другій лізі чемпіонату України. «Єдність» була створена у 2001 році, і в першому ж сезоні команда виграла чемпіонат Борзнянського району. У 2004 році клуб отримав професійний статус, заявившись до другої ліги чемпіонату України, де і грає з сезону 2005/06 року.

У приміщенні готеля при футбольному клубі розгорнуто виставку репродукцій творів Миколи Ге.

Відомі особистості[ред.ред. код]

Уродженці села[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]