Площа Мужності (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 59°59′59″ пн. ш. 30°21′58″ сх. д. / 59.99972° пн. ш. 30.36611° сх. д. / 59.99972; 30.36611

Площа Мужності
Кіровсько-Виборзька лінія

Metro SPB Line1 Ploschad Muzhestva.jpg
Загальні дані
Тип односклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 67 м
Кількість платформ 1
Тип платформ(и) острівна
Форма платформ(и) пряма
Дата відкриття 31 грудня 1975
Архітектор(и) Л. Л. Шретер (рос.), Е. М. Рапопорт (рос.), А. Я. Свирский (рос.), Л. И. Шимаковский (рос.), П. И. Юшканцев (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів Е. М. Рапопорт (рос.), А. Я. Свирский (рос.), П. И. Юшканцев (рос.)
Виходи до Площа Мужності, Політехнічна вулиця
Час відкриття 5:40
Час закриття 0:37
Код станції МТ
Кіровсько-Виборзька лінія
ТЧ-4 «Північне»
Дев'яткіно
Громадянський проспект
Академічна
Політехнічна
Площа Мужності
Ділянка «Розмиву»
Лісова
Виборзька
Площа Леніна
Чернишевська
СЗГ до Маяковська
Площа Повстання
Володимирська
Пушкінська
СЗГ до Сінної площі
Технологічний інститут
Балтійська
Нарвська
Кіровський завод
Автово
ТЧ-2 «Дачне»
ТЧ-1 «Автово»
Дачне
Ленінський проспект
Проспект Ветеранів

«Площа Мужності» (рос. «Площадь Мужества») — станція Кіровсько-Виборзької лінії Петербурзького метрополітену, розташована між станціями «Політехнічною» та «Лісовою».

Відкрита 31 грудня 1975 року у складі ділянки «Лісова»-«Академічна». Названа по розташуванню біля однойменної площі.

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — односклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 67 м).

Вестибулі і пересадки[ред.ред. код]

Наземний вестибюль станції виконаний за проектом архітекторів Є. М. Рапопорта, А. Я. Свірського і П. І. Юшканцева. Пізніше до нього було прибудовано будівлю за адресою Політехнічна вулиця , будинок № 17. З наземного вестибюля на вулицю ведуть два виходи: на площу Мужності і у двори Політехнічної вулиці, але вихід у двори на середину 2010-х не використовується для входу-виходу пасажирів.

Колійний розвиток[ред.ред. код]

Під час т. з. розмиву, у 1995—2004 роках , станція тимчасово була кінцевою для північної ділянки Кіровсько-Виборзької лінії. Для обороту потягів північніше станції тимчасово було споруджено оборотний з'їзд, в якому після відновлення наскрізного руху на лінії розібрали колії. Особливістю станції було те, що на час проведення робіт з ліквідації розмиву потяги прибували і відправлялися з однієї і тієї ж II головної станційної колії.

Оздоблення[ред.ред. код]

У характері архітектури станції відчувається прагнення авторів надати їй урочисто-героїчне звучання, що відповідає назві і розташуванню. Колійні стіни її, оздоблено сірим мармуром «уфалєй», завершуються вгорі карнизним поясом з анодованого в натуральний колір алюмінію з винесеними на металевих балках-консолях світильниками, стилізованими під чаші Вічного Вогню. Підлога викладена сірим гранітом. Глухий торець станції покритий алюмінієвими листами, його прикрашає підсвічена зсередини (під час розмиву підсвічування не працювала) п'ятикутна зірка з нержавіючої сталі в оточенні алюмінієвих смужок. У протилежному торці розташована напис: «Слава героям, тебе, Ленінград, що відстояли». У 2005 році проводилася реставрація станції, після якої ескалаторний торець позбувся мармуру і був обшитий металопластиковими панелями.

У 2009-2010 роках проведено переоздоблення колійних стін та ремонтні роботи у верхньому склепінні в зоні кріплення світильників. Основою композиції вестибюля є компактний прямокутний зал, підвищена частина якого з верхньо-боковим освітленням облицьована білим мармуром. Гроно світильників різноманітної форми звисає зі стелі, створюючи значний пластичний ефект (у 2004 р. оригінальні світильники демонтовані). Поєднання знижених бічних частин залу з підвищеною центральної збагачує об'ємно-просторове рішення інтер'єру.


Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

«Площа Мужності» на metro.vpeterburge.ru(рос.)