Площа Ринок (Івано-Франківськ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Площа Ринок
Ivano-Frankivsk Flag.png Івано-Франківськ
Міська ратуша на площі Ринок
Міська ратуша на площі Ринок
Історична інформація
Колишні назви вулиця 17 вересня
Протяжність 120 м х 80 м
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі у міській ратуші працює краєзнавчий музей

Площа Ринок — центральна площа в Івано-Франківську, історичне серце міста, характерне явище для середньовічної архітектури європейських міст.

Європейська традиція[ред.ред. код]

За європейською традицією будування міста із магдебурзьким правом передбачала, що квадратова площа довкола ратуші — іменувалася площею Ринок, а по периметру щільно забудовувалась будинками; висота їх не повинна була перевищувати два (пізніше три) поверхи, а ширина мала бути в межах трьох–чотирьох вікон. На жаль, сьогодні традиція містобудування, а разом з нею і гармонія архітектурного ансамблю площі Ринок порушені деякими високими будинками (від чотирьох до шести поверхів), що зведені на місці старих.

Нумерація будинків велась від одного з кутів площі по периметру. Так було і в Станіславові (нині Івано-Франківську) на протязі століть. В часи радянського панування кожна сторона площі одержала свою назву. Лише північна була названа вулицею Ринок. Перейменування вулиці 17 вересня, що є південною стороною ринкової площі, на площу Ринок є намаганням повернутись до історичної назви і структури площі.

Історія[ред.ред. код]

Virm01.jpg

Саме із Ринкової площі та ратуші почалося містобудування Станиславова.

У 1675 році в історично-географічному центрі міста-фортеці замість дерев’яного спостережного пункту було збудовано тимчасове приміщення першої ратуші, яка використовувалася як військово-пожежний спостережний пункт міста. В той час під площею, — від ратуші до всіх військових споруд, — розходилася по місту система підземних переходів і запасних виходів. В зруйнованому вигляді вони збереглися і до наших часів.

На площі Ринок тричі на рік проводилися великі ярмарки: починалися 7 травня, 8 вересня та 28 листопада і тривали, зазвичай, чотири тижні. Сповіщав про початок і закінчення ярмарку ратушний дзвін. На станіславську ярмарку приїжджали не тільки з навколишніх сіл та міст, — тут можна було почути німецьку, італійську, французьку, чеську, словацьку, угорську, татарську, турецьку, російську, білоруську, шведську та інші мови. Один-два рази на тиждень спеціально призначені люди перевіряли ваги та інші вимірювальні прилади в шинках та у перекупок і в ратуші ставили відповідні клейма. Без такого клейма торгівля заборонялася. Навколо ратуші знаходилось багато крамниць, лотків, складів. Так, у переписі Станіслава в 1720 році містяться відомості про 27 крамниць.

Після турецької облоги дерев'яну ратушу розібрали і в 1695 році завершили будівництво нової споруди ратуші. Архітектор Кароль Беное поєднав стрілчасті вежі із кроквяним склепінням поверхів у формі хреста. Його рамена чотирма кінцями виходили до кутів ринку і чотирьох сторін світу. Від цього часу в ній засідав магістрат, відбувалися суди та приймалися найважливіші рішення. В ратуші лавники під керівництвом війта розглядали судові справи, а засуджених до смертної кари страчували на ринковій площі.

З усіх судових вироків смертної кари у XVII столітті один було винесено жінці за чарівництво. Насправді її було покарано за розбещення юнаків, але через відсутність відповідної статті її було обвинувачено у чарівництві й засуджено до спалення. У Станіславі це був єдиний випадок автодафе.

Саме суд лавників карав на смерть карпатських опришків, що перебували у підземеллях ратуші, а перед тим — у будинку на вулиці Старозамковій. Остання прилюдна розправа відбулася 25 квітня 1754 року: на площі Ринок був страчений сподвижник і наступник Олекси ДовбушаВасиль Баюрак. Передсмертним проханням приреченого було пограти на гуцульській сопілці. Це запам’ятав і зафіксував очевидець тих подій польський поет Францішек Карпінський, якому на той час було тринадцять років. 1992 року в День незалежності України з ініціативи професора Володимира Грабовецького на ратуші було встановлено меморіальну дошку Василеві Баюраку.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Західна сторона площі

Колись, під галереєю ратуші з південного боку була встановлена фігура єврея із бляхи,— він тримав у руках велику хлібину з написом «один грош». Це означало наскільки був дешевий хліб у Станіславі.

У міській газети «Кур’єр Станиславовський» за 15 січня 1905 року містилася така публікація про розміри площі Ринок:

« Загальна площа — 9667 квадратних метрів. На ній може розміститися все населення Станіславова з розрахунку чотири людини на квадратний метр — 34636 осіб  »

(На той час населення міста нараховувало 33077 осіб)

Сучасність[ред.ред. код]

«Рінґ-пляц», Франківськ
Будинок після реставрації

Довгий час площа Ринок була адміністративно-економічно-культурним центром Станіслава. Щоправда, сьогодні вона залишилася тільки культурним центром міста, — однак, тут відбуваються більшість розважальних заходів в Івано-Франківську: виставки, конкурси, святкові концерти, фестивалі.

Зараз на площі Ринок, ближче до катедрального собору, знаходиться кіоск центру туристичної інформації, де можна придбати свіжу пресу, мапи, календарі, журнали, різні матеріали на краєзнавчу і туристичну тематику. Тут також встановлено велике світлове табло з детальною схематичною картою міста.

Планується до 350-річчя міста (у 2012 р.) провести комплекс ремонтно-реставраційних робіт кварталу будинків на площі Ринок,— в рамках так званого трасування історичних меж Станиславівської фортеці.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]