Плутон (міфологія)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Плутон (бог))
Плутон (лат. Pluto) — в античній міфології бог підземного світу, володар «царства тіней» померлих, син Кроноса й Реї, брат Зевса, Посейдона й Деметри. (Див. Аїд).
У римській міфології збірний образ Плутона часто переплітається з богами підземного світу ранішого часу — Евбулеєм, Dis Pater та Орком, що мають очевидно походження від підкорених римлянами народів.
Атрибутами Плутона є четвірка чорних коней (один із них — Аластор[1]).
Примітки [ред.]
- ↑ «LacusCurtius • Claudian — The Rape of Proserpine: Book I». Penelope.uchicago.edu. 1922. Процитовано 28 березня 2012.
Джерела [ред.]
Ulrich Hoefer: Pluton. У Wilhelm Heinrich Roscher (Hrsg.): Ausführliches Lexikon der griechischen und römischen Mythologie. Band 3,2, Leipzig 1909, Sp. 2568—2572 (нім.)
|
||||||||||
