Плутон (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Плутон (1592) Аґостіно Караччі. Бог підземного світу тримає скіпетр і ключ. Збоку — Цербер.

Плутон (лат. Pluto) — в античній міфології бог підземного світу, володар «царства тіней» померлих, син Кроноса й Реї, брат Зевса, Посейдона й Деметри. (Див. Аїд).

У римській міфології збірний образ Плутона часто переплітається з богами підземного світу ранішого часу — Евбулеєм, Dis Pater та Орком, що мають очевидно походження від підкорених римлянами народів.

Атрибутами Плутона є четвірка чорних коней (один із них — Аластор[1]).

Примітки[ред.ред. код]

  1. «LacusCurtius • Claudian — The Rape of Proserpine: Book I». Penelope.uchicago.edu. 1922. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-03-28. 

Джерела[ред.ред. код]

Ulrich Hoefer: Pluton. У Wilhelm Heinrich Roscher (Hrsg.): Ausführliches Lexikon der griechischen und römischen Mythologie. Band 3,2, Leipzig 1909, Sp. 2568—2572 (нім.)